Украинские песни - Стихи

Текст песни

Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,
Я тебе чекала.
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Мати не пускала.
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Мати не пускала.

І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускал.а
Найменша сестра бодай не зросла,
Сідельце сховала.
Найменша сестра бодай не зросла,
Сідельце сховала.

А старша сестра сідельце знайшла,
Коня осідлала,
Поїдь братику до дівчиноньки,
Що тебе чекала.
Поїдь братику до дівчиноньки,
Що тебе чекала.

Тече річенька невеличенька,
Скочу-перескочу,
Віддайте мене, моя матінко,
За кого я схочу.
Віддайте мене, моя матінко,
За кого я схочу.

Украинская народная песня.

Червона рута

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.

Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце руту знайшла
І мене зчарувала.

Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.

І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.

«Червона рута» — эстрадная песня Владимира Ивасюка, написанная им в 1970 году. Исполнялась ВИА «Смеричка» под упр. Левко Дутковского, а позднее Софией Ротару в сопровождении ВИА «Червона рута» под упр. Анатолия Евдокименко.

Нiч яка мiсячна

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядемо вкупочцi тут пiд калиною —
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — срiбною хвилею
Стелеться полем туман.

Гай чарiвний, нiби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Он на стрункiй та високiй осичинi
Листя пестливо тремтить.

Небо незмiряне, всипане зорями, —
Що то за божа краса!
Перлами ясними ген пiд тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати
Тиху розмову твою:
Нiчка поклала всiх, соном окутала, —
Анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею, —
Нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею,
Й хвиля кохання — за грiх?