Анастасия Богданова - стихотворение «Кохаючи тебе »

Кохаючи тебе

Закохана

Захтілось знову взятись за перо
І не писати щось, "аби було"
Щось цікаве буде звнов,
І напевне, про любов.

Зустрівся хлопець чарівний,
Гарний, чемний, та смішний
Сподобався мені одразу
Не сумнівалась я ні разу.

Високий, милий, говіркий
Прядний, чемний, та не злий!
За душу словом візьме в раз
Він не бандит, не ловелас!

Сонечком його назву,
Напишу згодом що люблю...
І щястя мить прийде до нас
Як буде все у нас нормас.

Інші люди.

Інші люди.Інший світ.
Все чуже,поглянь довкола.
Й ти далекий,сам не свій.
Ти не той,не та розмова.
Серце плаче.Біль не стих.
Хоч колись все було добре.
Повернися,озернись.
Я ще та,побудь зі мною.
Ти мовчиш та десь ідеш.
А я слідом за тобою.
Але щось у серці жме.
Ти показуєш рукою.
На той шлях,що ти обрав.
Я тебе не відпускаю.
Знаю,все буде гаразд.
Адже я тебе кохаю.

Відповідь

Мене часто турбує єдине питання,
На яке я відповідь довго шукав.
А що означає слово "КОХАННЯ"?
Якого, в житті я ніколи не мав.

Людина живе, та й гадки не має,
А, що це кохання і як воно виглядає?
Які відчуття повинен я мати,
Щоб зняти напевно а як це кохати?

Шукав я мудрих людей,
Митців та поетів.
Щоб задати їм єдине питання,
Скажіть мені люди а що це "КОХАННЯ"?

Усі почали сперечатися навколо,
Казали, кохання - це пісня, кохання - це слово.
Але наймудріший ставши сказав:
- Синку, я знаю відповідь, яку ти шукав!

Затамувавши свій подих я глянув на нього,
Як Місяць великий, стали очі мої.
Тримтячим голосом я звернувся до нього:
- О пане, зіграйте серце словом своїм.

Він відповів, що "КОХАННЯ" - це крила,
Не кожна людина їх має в житті.
Але, якщо у тебе є цей стимул і сила,
Ти неодмінно знайдеш ці крила собі.