Стихи про кохання

Ми з тобою зустрiлись раптово

Ми з тобою зустрілись раптово,
І кохання навіки знайшли,
Перший погляд і перше слово,
Ті чарівні очі твої.
Як побачила, зрозуміла,
Подарований долею мені,
Що моя половинка, милий,
Ти приходив до мене у сні.
Моє серденько трепетно б'ється,
В грудях солодко так щемить,
І ти знаєш, мені здається,
Не забути ніколи цю мить.

Від щастя сльози краплями дощу

Від щастя сльози краплями дощу,
Так шквалом почуттів любов накрила,
Вона прийшла, її тепер не відпущу,
Подарувала мені ніжні крила.
Знайшов ключа ти до дверей душі,
Лише для тебе їх я зберігала,
Для суму міста там не залишив,
Добро та ніжність приховала.
Солодкий поцілунок та терпкий,
Лише коханий може дарувати,
Та пристрасті шалений дивограй,
В потоках почуттів удвох літати.
Від щастя сльози краплями дощу,
Та від кохання просто шаленію,
З тобою разом завжди бути я хочу,
Кохати я по іншому не вмію.
© Copyright: Ириша65, 2023

Сукня вишита любов’ю

Білу сукню одягає дівчина
Таку чарівну, казкову.
Сукня спадає з пліч
Так ніжно, так тихо.
Та губи її мовчать,
А очі мов квіти,
Серед зими спорошені маки.
У білій сукні, як янгол небес.
Мов сніг, сяє як зорі.
Волосся падає,
Мов зірвані квіти.
Сукня спадає з пліч
І руки її підло тремтять.
В пошуках «любого»
Розум втрачала.
І бажання до стелі летять.
І по венам не кров,
А кохання текло.
Сукня падала з пліч,
А він душу її цілував.
У вісні зрадливо кохав.

Відповідь

Мене часто турбує єдине питання,
На яке я відповідь довго шукав.
А що означає слово "КОХАННЯ"?
Якого, в житті я ніколи не мав.

Людина живе, та й гадки не має,
А, що це кохання і як воно виглядає?
Які відчуття повинен я мати,
Щоб зняти напевно а як це кохати?

Шукав я мудрих людей,
Митців та поетів.
Щоб задати їм єдине питання,
Скажіть мені люди а що це "КОХАННЯ"?

Усі почали сперечатися навколо,
Казали, кохання - це пісня, кохання - це слово.
Але наймудріший ставши сказав:
- Синку, я знаю відповідь, яку ти шукав!

Затамувавши свій подих я глянув на нього,
Як Місяць великий, стали очі мої.
Тримтячим голосом я звернувся до нього:
- О пане, зіграйте серце словом своїм.

Він відповів, що "КОХАННЯ" - це крила,
Не кожна людина їх має в житті.
Але, якщо у тебе є цей стимул і сила,
Ти неодмінно знайдеш ці крила собі.

Інші люди.

Інші люди.Інший світ.
Все чуже,поглянь довкола.
Й ти далекий,сам не свій.
Ти не той,не та розмова.
Серце плаче.Біль не стих.
Хоч колись все було добре.
Повернися,озернись.
Я ще та,побудь зі мною.
Ти мовчиш та десь ідеш.
А я слідом за тобою.
Але щось у серці жме.
Ти показуєш рукою.
На той шлях,що ти обрав.
Я тебе не відпускаю.
Знаю,все буде гаразд.
Адже я тебе кохаю.

Закохана

Захтілось знову взятись за перо
І не писати щось, "аби було"
Щось цікаве буде звнов,
І напевне, про любов.

Зустрівся хлопець чарівний,
Гарний, чемний, та смішний
Сподобався мені одразу
Не сумнівалась я ні разу.

Високий, милий, говіркий
Прядний, чемний, та не злий!
За душу словом візьме в раз
Він не бандит, не ловелас!

Сонечком його назву,
Напишу згодом що люблю...
І щястя мить прийде до нас
Як буде все у нас нормас.

Кохаючи тебе

Ти не бачиш простих речей
А я намагаюсь кричати
Ти все не підводиш очей
Через це я мушу страждати

До себе пригорнути
Мене вббивати болем
Кордони перетнути
Зшивати рани морем.

Виродки ! Ганьба сім’ї !
Хворі нечистоти !
Нащо ходять по землі
Ось такі істоти?!

Набридли ці слова ядкі.
Це ви тут ідіоти!
Ви сіра маса без душі!
Ти сам хоч знаєш хто ти?!

Я буду швидко бігти
Вбиваючи себе.
Крізь океани плити
Кохаючи тебе.