Блаженний муж, що переміг хворобу:
Не попаде під владу ворогів,
За що ж мені такиї перелоги?
Його хранить Господь, а мене– ні!
Благаю я: помилуй мене, Боже,
Ось коло Тебе грішний я– зціли!
Хай вмре ім’я у замислі ворожім,
А я прошу: спаси та схорони!
Чому мене усі так зневажають?
Ще й замишляють зле, бо захворів,
Чому моєї смерті так бажають?
І навіть той, хто досі хліб мій їв!
Благословлю од віку і до віку,
Якщо мене піднімеш, Боже мій!
Та відведеш від лиха чоловіка,
Адже Ти знаєш, я завжди раб Твій!
Людмила Гуменюк - стихотворение «Блаженний муж (к Псалму Давида 40)»
Комментарии
Похожие статусы
Людмила Гуменюк
15 Октября 2020
Такі бажані твої житла!
Такі бажані твої житла!І серце моє і плоть моя
У захваті летять до Бога,
Хоч день біля Твого порога!
В маленької пташки житло є,
Та й в ластівки гніздечко своє,
Де пташенят покласти змога –
Там де алтар живого Бога!
Якщо підеш в долину плачу,
Почуєш, як хвалу возносять,
Криницю там вони відкриють,
Благословенням дощ покриє.
Почуй молитву мою, Боже,
Блаженний той в чийому серці
Стежки направлені до Тебе,
Ти пригортаєш всіх до себе!
Ти захисник наш, Боже милий!
Ти – щит і сонце – Боже сили,
Дай чесним благодать і славу,
Тим, хто чекає долю благу!
Людмила Гуменюк
17 Октября 2020
У Іудеї про Бога чули.
У Іудеї про Бога чули,У Ізраїля ім’я велике
У Салимі Його житло було,
А на Сіоні Він стріли з лука,
Щита й меча – усе зламав!
Славетний Ти і наймогутніший,
Ніж гори ті хижацькі став!
У сні своєму усе поснуло,
І серцем міцний здобиччю став
Сплять вози й коні, усе, що було,
В руках у мужа немає вправ!
Перед обличчям Твоїм хто встоїть?
В годину гніву Твого страшного,
Ти сповістив, що суд будеш строїть –
Земля злякалася суду того!
Щоб всіх пригноблених землі спасти,
І гнів людський повернуть у славу,
Потрібно Богу до суду стати!
Ти підкориш останній гнів,
Та ще й приборкаєш князів.
Робіть обітниці Ви для Бога,
Всі, хто збирається коло Нього,
Несіть дари свої для Страшного,
Бо ж Він страшний і для царя земного.
Людмила Гуменюк
7 Ноября 2020
Боже мій! Вся на Тебе надія (Псалом Давида 24)
Боже мій! Вся на Тебе надія!Вороги мене не переможуть,
А отим, що поганее діють,
На цім світі ніхто не поможе!
Ти– спасіння моє! Що робити?
Де шлях мій? Покажи мені, Боже!
Ти навчив мене грішних любити,
Бо у юності гріх має кожен.
Ти згадай свою щедрість та милість,
Бо вони із Тобою од віку,
Не нагадуй мені про злочинність,
Гріхів з юності маю без ліку.
Боже, зглянься на мене, помилуй!
Я пригноблений та одинокий,
Вийти з скрути моєї дай сили,
І пробач всі гріхи за всі роки.
Заповіти Свої ти відкриєш,
Хто боїться Тебе– все пробачиш!
Із тенет мої ноги відриєш,
Як багато тут ворогів, бачиш?
У знемозі й безсиллі страждаю,
Чом вони так ненавидять люто?
І спаси мою душу, благаю!
Може й долю повернеш Ти круто?
То для Тебе не важка робота,
Я до Тебе завжди з упованням,
Визволяй Ізраїль від скорботи,
Я до Тебе звертаюсь з проханням!
