Христианские стихи на украинском языке - Стихи

Різдво Христово

Опівночі народила мати сина,
Найсвітлішою була ота година,
В Віфлєємі засвітилась ясна зірка,
Божий Син до нас зійшов на муку гірку!
Сповивала Його мати, колисала,
Янгол їй сказав, щоб від людей сховала,
Бо в країні тоді правив Ірод злющий,
Наказав в дітей забрати навіть душі!
Мати випестила Сина та й зростила,
Жити Його посеред людей пустила,
Сповіщав Він людям всім про Боже царство,
Що звільняються знедолені від рабства!
Люди тоді Царя в Ньому не впізнали,
На хресті за гріхи наші розп’яли,
Нам на радість в третій день
Господь воскреснув,
Наказав благу вість народам нести!

Спаси мене, та схорони.

Спаси мене, та схорони,
Від нападу злої людини,
Хто в серці має лише злість,
До бою йде кожної днини!
Зміїне жало язики,
Розклали зашморги й пастки,
Від рук нечесних спаси мене,
Їх злая днина не мине!
Ти – сила спасіння мого!
Мене захистив у день бою,
Не дай перемоги Ти їм,
Хай щезнуть з усмішкою злою!
На їхні голови впадуть
Вогонь, палаюче вугілля,
Хай зникнуть, навіть пропадуть,
Від злоязиччя роду гілля!
Господь покличе всіх на суд,
Він справедливий до убогих,
Хай непорочні не помруть,
Хай праведники славлять Бога!

Не надималося моє серце

Господь!
Не надималося моє серце,
І зверхньо не дивилися очі,
І недосяжного я не бажав,
Ні серед дня, ні серед ночі,
Я до великого не підступав.
І як дитина ота нещасна,
Таким є зараз і був тоді,
Яку відірвано передчасно
Від тепла материної груді.
Чи не зміряв я душі моєї,
Чи не вгамовував, як дитя,
Душа моя в мені почувалась,
Як те покинуте дитя!

Ти почуй мою молитву, Боже всемогутній!

Ти почуй мою молитву, Боже всемогутній!
Ти почуй мій голос тихий, Ти ж усюди сутній!
Хоч я бідний та убогий, спаси мою душу!
З шляху, де мене поставив, ніколи не зрушу!
Поміж всіх богів небесних вищого немає,
Усі люди, що створив Ти, Тебе прославляють!
І я буду Тебе, Боже, славити до віку!
Ти позбавив мою душу адового піку!
Подивися, он пихаті проти мене стали,
Хочуть зрадники забрати душу на поталу!
Бо вони ж не уявляють Тебе вперед себе!
Вони істини не бачать, нічого й не треба!
А Ти, Боже всемогутній, довготерпеливий,
Глянь на раба, сина раби, спаси та помилуй.
На мені Своє знамення покажи во благо,
Хай хто мене ненавидить, бачать Твою славу!

Такі бажані твої житла!

Такі бажані твої житла!
І серце моє і плоть моя
У захваті летять до Бога,
Хоч день біля Твого порога!
В маленької пташки житло є,
Та й в ластівки гніздечко своє,
Де пташенят покласти змога –
Там де алтар живого Бога!
Якщо підеш в долину плачу,
Почуєш, як хвалу возносять,
Криницю там вони відкриють,
Благословенням дощ покриє.
Почуй молитву мою, Боже,
Блаженний той в чийому серці
Стежки направлені до Тебе,
Ти пригортаєш всіх до себе!
Ти захисник наш, Боже милий!
Ти – щит і сонце – Боже сили,
Дай чесним благодать і славу,
Тим, хто чекає долю благу!

У Іудеї про Бога чули.

У Іудеї про Бога чули,
У Ізраїля ім’я велике
У Салимі Його житло було,
А на Сіоні Він стріли з лука,
Щита й меча – усе зламав!
Славетний Ти і наймогутніший,
Ніж гори ті хижацькі став!
У сні своєму усе поснуло,
І серцем міцний здобиччю став
Сплять вози й коні, усе, що було,
В руках у мужа немає вправ!
Перед обличчям Твоїм хто встоїть?
В годину гніву Твого страшного,
Ти сповістив, що суд будеш строїть –
Земля злякалася суду того!
Щоб всіх пригноблених землі спасти,
І гнів людський повернуть у славу,
Потрібно Богу до суду стати!
Ти підкориш останній гнів,
Та ще й приборкаєш князів.
Робіть обітниці Ви для Бога,
Всі, хто збирається коло Нього,
Несіть дари свої для Страшного,
Бо ж Він страшний і для царя земного.

Почуй. (к Псалму Давида 60)

Почуй, почуй моє моління!
Із болем в серці я гукаю…
Я плачу, я – Твоє творіння,
Так захисти мене, благаю!
Закинь на скелю недосяжну,
Дозволь пожити біля Тебе,
Зменши, нарешті, силу вражу,
Я лиш дивитимусь на небо!
Я виконаю заповіти,
Тобі псалми співати буду,
Прошу: подовж цареві літа,
Щоб я діждав страшного суду!

Помилуй, Господи, мене

Помилуй, Господи, мене!
Бо люди хочуть проковтнути!
Одного дня не промине –
Знов вороги щось можуть втнути!
Як проти мене повстають,
Із упованням я – до Тебе!
З Тобою я їх не боюсь,
Це ж плоть! Лякатися не треба!
Поперекручують слова –
Я в Господі прославлю слово:
Тобі і слава і хвала!
Шукають, щоб зробити злого?!
Збираються, ховаються,
Зловити хочуть мою душу,
І таки надію мають:
З стежини я своєї зрушу?
Господь! За зло їх покарай!
Мої Ти сльози злий у посуд,
Тинятися не можу – край!
У книзі запиши їм осуд!
Тебе покличу, ворогів
Назад від мене повертаєш,
І от тоді я і взнаю,
Що Ти мені допомагаєш!
Так, не боюся я людей!
Я в Господі прославлю слово!
Спасешь від смерті, щоб ходив
Під очі Господа живого!

Блаженний муж (к Псалму Давида 40)

Блаженний муж, що переміг хворобу:
Не попаде під владу ворогів,
За що ж мені такиї перелоги?
Його хранить Господь, а мене– ні!
Благаю я: помилуй мене, Боже,
Ось коло Тебе грішний я– зціли!
Хай вмре ім’я у замислі ворожім,
А я прошу: спаси та схорони!
Чому мене усі так зневажають?
Ще й замишляють зле, бо захворів,
Чому моєї смерті так бажають?
І навіть той, хто досі хліб мій їв!
Благословлю од віку і до віку,
Якщо мене піднімеш, Боже мій!
Та відведеш від лиха чоловіка,
Адже Ти знаєш, я завжди раб Твій!

Боже мій! Вся на Тебе надія (Псалом Давида 24)

Боже мій! Вся на Тебе надія!
Вороги мене не переможуть,
А отим, що поганее діють,
На цім світі ніхто не поможе!
Ти– спасіння моє! Що робити?
Де шлях мій? Покажи мені, Боже!
Ти навчив мене грішних любити,
Бо у юності гріх має кожен.
Ти згадай свою щедрість та милість,
Бо вони із Тобою од віку,
Не нагадуй мені про злочинність,
Гріхів з юності маю без ліку.
Боже, зглянься на мене, помилуй!
Я пригноблений та одинокий,
Вийти з скрути моєї дай сили,
І пробач всі гріхи за всі роки.
Заповіти Свої ти відкриєш,
Хто боїться Тебе– все пробачиш!
Із тенет мої ноги відриєш,
Як багато тут ворогів, бачиш?
У знемозі й безсиллі страждаю,
Чом вони так ненавидять люто?
І спаси мою душу, благаю!
Може й долю повернеш Ти круто?
То для Тебе не важка робота,
Я до Тебе завжди з упованням,
Визволяй Ізраїль від скорботи,
Я до Тебе звертаюсь з проханням!

На Тебе, Боже, всі надії (Псалом Давида 15)

На Тебе, Боже, всі надії,
І до Твоїх святих полину.
Хай вороги про чуждих мріють,
А я й імен їх не помину!
Господь нам посилає долю,
Хвала Йому за ту, що маю,
Я виконаю Його волю,
За все Його благословляю!
Його я бачу коло себе,
І в серці радість не померкне,
Та ще я в мріях бачу небо,
Невже запхає мене в пекло?
Моєї спадщини Ти– частка,
Тримаєш келих і жереба,
Все буде так, як Твоя ласка,
Моє добро Тобі не треба.
Ти в пеклі не покинеш душу,
Не даш святому бачить тління,
Я заповіти не порушу,
Мене навчиш Ти розумінню!
Шляхи мені в житті Ти вкажеш,
І перед благими очима
Мій Боже! Та куди Ти вкажеш,
Лиш здвигни легенько плечима!

Спаси, Господь (Псалом Давида 11)

Спаси, Господь, немає вірних!
Поміж синів людських…
Отих, що кажуть: ”Ми лиш мирні,
А інші не такі!”
Їх знищи, Господи, бо брешуть
Улесливі вуста,
Та язиками добре чешуть–
Перед судом постав!
Бо вони хочуть пересилить
У балачках своїх,
Від серця говорять нещиро
Чи пан Господь для них?
Заради вбогих та нужденних
Господь, возстанеш Ти,
Їх залишатимеш щоденно
В словесній чистоті.
Слова Господні, наче срібло.
Очищене вогнем,
Земля зостанеться в горнилі
Хай перед судним днем!
Ти у безпеці тих поставиш,
Кого зловить хотять
Слова Свої допомагаєш
У чистоті тримать!
Усюди ходять нечестиві.
А зовсім незначні –
Таким підноситись властиво
З поміж людських синів!

Страсті

Страсті із року в рік...
Страшно, бо все незмінно...
Грішні йдемо' в цей світ
І покидаєм тіло...

В церкві: «Прости, подай...»,
А за порогом далі —
Тільки брехня й хула
Крутять старі педалі...

В церкві: «Поклін, амінь,
Слава Тобі во Вишніх...»,
А за порогом — гріх
І нелюбов до ближніх...

Страсті із року в рік...
Страшно, що все незмінно...
Не воскресає Бог
Там, де у душах тлінно...

Вино і хліб

Вино і хліб... Торкаються уста
Благоговійно, тихо, несміливо,
Не байдуже. Це заповідь Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — це Моє тіло!»
Вино і хліб... В нім зцілення душі,
В нім прощення і сила, і молитва...
Не просто так в саду, в нічній тиші
Звершилась за спасіння людства битва.
Було нелегко для Царя царів
На камені в сльозах благати небо.
«Пильнуйте!» — учням тричі повелів,
А Сам гріхи людей узяв на Себе.
Як часто чую я слова святі,
Що сповнені любові неземної...
Мене ще не було у цім житті,
А мій Христос терпів страшні побої.
Я уявляю погляд доброти,
Я знаю, гріх і мій Його поранив.
Прости мені, мій Господи, прости!
Тебе любити я не перестану.
Дозволь мені піднятись на гору,
Припасти трепетно до ніг пробитих.
Своїм волоссям я їх обітру,
Дозволь сльозами ніжно їх омити.
Не бачила, як Бога розп’яли,
Та кожен стук у серці відчуваю
І хрест, що над землею підняли,
Щоб серце чуло: «Я твій гріх прощаю».
«Радій, юдейський цар!» — кричав народ.
А вирок де? За що така розплата?
О, це ж моя вина... Прости, Господь,
Не краща я у вчинках за Пілата.
А серце прагне бути в тім саду...
Я постараюсь стримувати сльози.
Дозволь, Ісусе, поруч припаду,
Нехай на мене падають погрози.
Я обіцяю, буду тихо йти,
Ступатиму в сліди Твої криваві.
Навчи мене молитись так, як Ти
В саду молився Гетсиманськім.
Вино і хліб... Схиляюсь в простоті.
Тут ні до чого вся земна гординя.
Ісус, Ти вмер за мене на хресті,
І в цьому є моя... моя провина.
Вино і хліб... Торкаються уста
Благоговійно... Тихо... Несміливо...
Мов спомин для душі — слова Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — Моє це тіло!»
… показать весь текст …