(Посвящения известным лицам).
Гей, Тарасе, піднімися,
Та навкруги озирнися,
Подивись на неньку Україну,
Скажи: «люди, схаменіться,
не повинно так робиться,
нащо землю рвете на частини?»
Мабуть, ви усі забули,
Як панам тут добре було,
І як люд нещасний гинув усюди?
Якщо ви забули панство,
То згадайте хоч козацтво,
Скільки билися із турком люди!
Іще в людства на світанні
У священому Писанні
Бог звертався до людей зі словом,
Щоб єдине не ламати,
Не буде де сили взяти,
Так згадаймо зараз ту промову!
Що,мовчиш,Тарасе, милий!
Чи немає більше сили,
Бачити, як бідний люд страждає,
Нащо іншому рить прірву?
І того з корінням вирвуть,
Хто себе за пана тут вважає?
Людмила Гуменюк - стихотворение «До Тараса Григоровича Шевченка»
Комментарии
Пользователь 16700
20 Июня 2019
У РІДНОМУ КРАЇ
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
Автор неизвестен
Людмила Гуменюк
2 Февраля 2021
Почуття людей
Той шок людей не можна змалювати,Коли вони заходять до крамниці,
І нерви, щоб були твердіш за крицю!
Мішками зараз треба гроші мати,
Усі здебільш тепер такі убогі,
Окрім отих, що вміють обдурити,
Побачиш ціни і німіють ноги,
Так гірко стане, ніде правди діти!
Навіщо обирали депутатів?
Куди наш президент привів мільйони?
Голодна смерть чекає в кожній хаті,
Їх не злякають найстрашні прокльони!
Для кого ми так тяжко працювали?
Бездольні діти брязкали ключами,
Здоров.я ми суспільству віддавали,
А нині - знов у черзі за харчами!
Хто нам віддасть усе,що заробили?
І звідки зараз спокою шукати?
Була така країна – все розбили!
Скажіть, хто знов нас зможе об єднати?
Бо бачимо: правителі не дбають,
Аби народу стало краще жити,
І лише одного усіх навчають:
Як добре іншим глибшу прірву рити!
Пользователь 16700
25 Ноября 2020
Не говори печальними очима...
Не говори печальними очимате, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
Ліна Костенко
