Умовляють, умовляють, розтлумачують,
І подальшу нашу долю передбачують:
Обіцяють дітям кращу, а онукам ліпшу,
Майже, як у тім прислів’ї: гіршу, але іншу!
«Ми лише стаєм на ноги, піднімаємось!»
Де ж поділось все, що було? Чи дізнаємось?
Кому роздають вугілля і метал з заводу?
Чом ціна на цукор з сіллю менша, ніж за воду?
Тую воду нам привозять із - за кордону,
А де ж ділась мінеральна, що була вдома?
Чому написи усюди, лиш іноземні?
Наче вже чужими стали вулиці й землі!
Куди йдемо, громадяни, чого чекаємо?
Що прийде хтось й життя наше нам зробить раєм?
Бо керують пройдисвіти давно вже нами,
Мабуть вже своє життя зрівняли з богами!
Нас усіх вони вважають нижчого гатунку,
Господи, та де ж від них нам шукать порятунку?
Людмила Гуменюк - стихотворение «Умовляють, розтлумачують»
Комментарии
Людмила Гуменюк
24 Февраля 2020
Той що на Бога сподівається
Той що на Бога сподівається,Наче високая гора,
Зі свого місця не зсувається,
Стоїть повік, хоч все мина.
Навкруг Ієрусалиму гори,
Господь там, де Його народ,
З ним Бог віднині і на всі пори,
Бо це - Ним вибраний народ!
Господь не залишить жезла лихих
Зверху над жеребом правих,
Щоб правий рук своїх не простягав
До беззаконних марних справ.
Добрим та правим у їхніх серцях
Прошу, Господь, благотвори!
А тих, що ходять по кривих стежках,
Господь, від лиха відверни!
Людмила Гуменюк
1 Июня 2020
Тримай мене, Боже
Тримай мене, Боже, за руку тримай!Ніколи прошу Тебе, не відпускай!
Полину з Тобою я на висоту,
Здійснити в житті хочу Божу мету!
Ти стільки талантів мені, Боже, дав!
А що я зробив з ними? Боже, направ!
Постав мої ноги на той вірний шлях,
Аби супроводжував Твій, Боже, страх!
І буду співати багато пісень,
Тебе прославляти і вночі, і вдень!
Людмила Гуменюк
21 Ноября 2020
Стоїть Тарас
5 . Посвящения известным лицам.(1988г. – 1996г.)
Стоїть Тарас, додолу очі,
Знов думу думає Тарас,
А дума та чорніш від ночі:
Народ в біді… вже в котрий раз!
Портрет на гроші наліпили,
Та вишили на рушниках,
Йому ж дивитись нема сили,
Як люд страждає у віках.
Тоді,як сам був у неволі,
Звертавсь до Бога, до царів,
А зараз від тяжкої долі
Народ вже майже подурів.
Йому нічого вже не треба,
Бо лише гроші у ціні,
Нишпорить у смітті й не греба
Вся нація! Чи може, ні?
Ніхто не хоче працювати,
Бо грошей майже не дають,
Всі кинулися торгувати,
Як нічим буде – нас здадуть!
Зайдуть до церкви, як отара,
Та ставлять образам свічки,
Спитай про Бога, - з вуст ні пари,
А скажуть – грішні балачки!
А нині чув, що хочуть пана…
Чи не сказилися вони?
То зараз кожен пан, чи панна,
А хочуть буть, як ви були?
Стоїть Тарас, додолу очі…
Хіба б додумався Тарас,
Що діточки життя захочуть,
Яке він проклинав в свій час!
