Коли в країні настає безвладдя,
Ніхто не захистить робочий люд,
Тоді вже і диктаторові раді,
Щоб встановив порядок нам отут!
В лихую народилися годину,
Та праця все ж була понад усе!
А зараз до чого прийшла країна?
Не хоче молодь працювать, і все!
Навіщо ж праця, як немає віри,
Що завтра стане кращим рідний край,
І ми в усьому загубили міру,
Бо горе вже хлюпоче через край.
Усі вже звикли ворога шукати,
І навіть, там, де зроду не було,
Бажають і самі катами стати,
Хоч зморшки вже лягають на чоло.
Не знають вони заповідей Божих
Той непідсудний, хто не судить сам
І тая влада ні на що не гожа,
Коли повірила не діям - голосам!
Ті голоси по всій країні їздять,
І закликають всіх людей на зле,
От, як спитать, куди ще будуть лізти,
І чи працює, голос той назве?
Ой, людоньки, нехай вже кожен дума,
Нащо в нас голова і руки є,
А не чекать героя мільйонера,
Який усім багатство роздає!
Людмила Гуменюк - стихотворение «Безвладдя»
Комментарии
Похожие статусы
Андрей Антонюк
18 Февраля 2020
Надія на краще
Скажи мені хто я,І чому душа пуста.
І доля не всміхається в житі,
Іду не знаючи , що буде в майбуті.
І сьогодення, знову ставить на коліна,
Прискіпливо руйнує наші мрії.
Як птах без крил, не бачивши свободу,
Хотів летіти тільки вгору.
І не кажи, що між нами є війна,
Не слово ранить, а нездійснені діла.
Кричу, почуй мене життя,
Чому з мільярдів тільки я
І не знайоме почуття,
Вона не знала, то був я.
В думці і в словах, я бачу з неба знак,
І тільки він покаже шлях.
І сонце вийде з горизонту,
Розтане лід в наших морях.
Розквітне,щось всередині знайоме,
І буде так завжди у нас
Людмила Гуменюк
29 Февраля 2020
Псалом 96
Господь царює: хай земля радіє,Хай звеселяться острови численні,
И хмари й морок навкруги усього,
А правда й суд - підніжжя то престолу.
Йде вогонь поперед Нього,
Спалює всіх ворогів,
Блискавки освітять всесвіт,
Бачить те земля й тремтить!
Гори, наче віск, від обличчя Бога,
Тануть від обличчя Господа землі,
Небо сповіщає істину про Нього,
Люди бачать славу Господа землі.
Нехай соромно тим стане,
Хто вклоняється божкам,
Хто прислугує не Богу,
А поганським ідолам.
Сіон те чує, рада дочка Юди,
Тому, що праведні Твої суди,
Бо Ти - найвищий, вознесений всюди,
Ти є хранитель душ Своїх святих.
Бога нашого хто любить,
Завжди ненавидить зле,
З рук нечесних позбавляє,
Правих світлом осяйне!
Радіймо, праведні, про Господа!
Славімо пам’ять святині Його!
Людмила Гуменюк
2 Мая 2020
Тобі я дякую
Тобі я дякую, мій Боже,Що бабця з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!
Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,
У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість?
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися
Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.
Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,
У Бога мудрості для всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!
