GrafBorisfen - «Палаюче серце Данко. =GrafBorisfen=»

GrafBorisfen 9 Сентября 2021

Палаюче серце Данко. =GrafBorisfen=

Палаюче серце Данко. =GrafBorisfen=
Юрий Сафроненко
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~ У мене - як у рідній теплій хаті!
~ Зайшов у гості, далі не підеш.
~ У горщику вареники лопаті,
~ Та чай із медом.
~ Соняшник
~ авжеж...
~ Усюди, де ти будеш мандрувати,
~ Мої вірші ти будеш пам'ятать.
~ Бо в них є мед і сіль,
~ Дитинство, батько й мати!
~ В них Сила й Воля,
~ Україна,
~ Слава,
~ Рать!
=GrafBorisfen=17.12.2020/Українська Республіка Велика Київська Русь - це уся Наша планета Земля!/
;;~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~;;
Палаюче серце Данко.
За легендою з твору Максима Горького "Старуха Ізергіль"

Обабіч лісу степ шумів,
А в лісі - хащі та болота,
І жоден йти в той ліс не смів,
Бо там - погибель та мерзота.

А степ бринів своїм життям -
Тут бджілки квітки цілували,
Шарілись зорі майбуттям,
Троянди стежками гуляли...

Раптово зла та хижа сила,
Що чатувала осторонь,
Ганьбою смерті степ накрила,
І день поринув у вогонь.

Всі встали в бій за Волю рідну -
І день, і ніч звеніла сталь!
Але навалу ту огидну
Здолати не змогли, нажаль.

Прийшлося Русам відступити,
До лісу з хащами болот,
Щоб знову сили відновити,
Та зберегти від смерті Род.

Навколо темрява колюча,
Коріння лапами стирчать,
Погибель темна та вонюча
Усіх жадає розірвать.

Що ж тут робити, як тут бути?
Назад немає вороття.
Бо там ганьба та рабства пути,
Там прірва - шлях у небуття.

Попереду ж - дремучі хащі,
Та топі гибельних болот...
І пали духом, бо ледащі
Злій долі дати відворот.

І разом темрява всіх жахом
Сковала волю йти вперед,
Ганьба із панікою й страхом -
Робили лісом очерет.

Тут вийшов молодий хлопчина:
- Сидяча паніка - то жах!
Для тих, хто скигле - трясовина,
А хто борець - здолає шлях!

І Данко всіх повів крізь хащі:
- Триматись разом, як один!
Не страшен морок й вовчі пащі,
Якщо ти Роду вірний син.

Всі зупинились й зароптали:
- Куди ти нас завів, юнак?!
Де ми були, ми б не пропали!
А звідсіля нам вийти як?

Ти зрадив нас й завів в халепу!
Смерть ти отримаєш від нас!
І кинув він в юрбу свирепу:
- Ще не кінець, і ще не час!

Попереду жде перемога -
До неї нелегка дорога!
Йому у відповідь луна:
- Ми йдем вже вічність!
Де вона?!

Темрява й морок ликували,
Дощем цю злобу поливали.
Ганьба, де злагоди нема!
На зміну спору йде війна...

І зиркнув він на цей гармидер,
З погруддя серце своє видер,
Підняв, як сонце над собою,
Над ошалілою юрбою!

- Усі - вперед! До перемоги!
Я вам осяю всі дороги!
І морок миттю відступив,
І дощ забув, що з неба лив.

І ліс загув від топотіння.
Дрібницей стали всі падіння...
І той, хто гинув, - сміючись,
На сонце теє дивлючись!

Шарахались дерева з шляху,
І страх вмить вивернув рубаху.
Бо Жага Волі - Сила Сил -
Це зірка для усіх вітрил!

Раптово темрява пропала,
Доба навколо світла стала.
Ліс відступив, і вщухла злива,
Поперед очи - в квітах нива.

Навколо світ цвіте та сяє!
Під сонцем соловей співає,
Веселка землю обійма, -
Крізь хащі дерлись недарма!

Тут степ бринить своїм життям -
Та бджілки квітки знов цілують,
І зорі в мріях майбуття
Проміння росами фарбують.

А Данко посміхнувся й став,
В руці вогонь іще палав,
Вдихнув погруддям вітер Волі -
Жаданий, рідний аж до болі!

Вклонивсь на грудь, схилився долу,
З долоні серце покотилось,
І пульсом перемоги билось.
Душа героя вийшла з тіла,
І світлим ангелом злетіла,

Але юрбі все це - дарма -
Співає радості сурма!
Потопотіли фсі до дива -
Жаданна, світла, вільна нива!

Яка їм справа до героя.

Лише один від них відстав,
Навколо озирнувся й став,
Де серце сяяло іскрою.
І тихо наступив
ногою...

...
Коли зоря роняє сльози,
Вклонились долу всі берьози,
Роса іскринками блищить -
То серце Данко
м
а
й
о
р
и
т
ь
!

П/Н.
...Якщо ти став на шлях до бою,
До Перемоги над ганьбою.
Не зупиняйся! Йди вперед!
І вщухне ліс, як очерет.
Сильніш палаючого Серця
Немає в світі більш нічого!
Любов безмежна й Жага Волі -
Це прапор сяючий Життя!
Та шлях у світле Майбуття.

Та подивіться вгору люди! -
Там серце Данко нам палає -
До перемоги всіх гукає!
А всі неначе наважені
Шукають щастя у кишені...

=GrafBorisfen=15.12.2020/Мiдгард - планета пiд яскравим серцем Данко/
Рассказать друзьям
Комментарии
Похожие статусы
Андрей Антонюк 18 Февраля 2020

Ти - моя тишина

З тобою я стою,
Я залишив серце і любов свою.
До тебе я вернусь,
Хоть незнаю де, але тебе найду.

Прийди до мене в снах,
Я відкрию світ, який в моїх очах.
Побудь зі мною тут,
І відкинь думки,які наздоженуть.

Я так хотів сказати,
Що тебе буду завжди чекати.
Поринь в нашу любов,
І скажи чи хочеш знов і знов.

Незнаю я чому,
Але я від тебе з розуму зійду.
Ти моя тишина,
Ти мій спокій і вип'ю я тебе до дна.

Забери мене, мовчи,
Якщо хочеш то нічого не кажи.
Ти поселилася в мені,
Ти в думках, в крові, в душі, завжди в мені.

Прийди до мене знов,
Розкажи мені про свою любов.
Забудь, що було до...
Та живи сьогодні й знай, ти є мій рай.

До дня незалежності

Нехай стане Батьківщина
Вільною державою,
Щоб її вінчали люди
Трудовою славою!

Боже, нехай її діти
Мов багато знають,
А своєї вже ніколи
Хай не забувають!

Для народу, що живе тут,
Хай буде, як мати,
Хай усі бажають люди
Добре працювати!

Хай усім живеться добре
І в селі, і в місті,
Хай вода й повітря наші
Завжди будуть чисті!

Не дай, Господи, забути,
Тих, хто в війнах гинув,
За людей і Батьківщину
Білий світ покинув!

Кров дітей країни, Боже,
Хай дарма не ллється,
Рідну землю захищати
Дай, якщо прийдеться!

Діти хай не забувають
Про батька та матір,
Ім я Господа Іісуса
Будем прославляти!

До дня пам’яті про голодомор 1933 року.

До дня пам’яті про голодомор 1933 року.
(влада об.явила цей день днем скорботи).
Довідка: 1990 рік в Україні жило 52 млн. людей
2008 рік – 46 млн. людей.

Мій Боже праведний! Ось знову
На їх блюзнірство я дивуюсь,
Чи ви не бачите, панове,
Що й зараз мруть! Це вас хвилює?

П’ятнадцять років проминуло,
Як було нас багато більше,
Про п’ять мільйонів вже забули?
Не змінитесь? Ще буде гірше!

От зараз кажуть: був врожайним
Той рік, коли усе забрали
Аж сімдесят п’ять років тому,
А люди з голоду вмирали.

Так, у голодоморі тому
Багато родичів сконало,
Все з’їли: будяки й солому,
Котів, собак, дітей з’їдали!

Так, у голодоморі тому
Тоталітарна винна влада,
Чому ж дітки тікають з дому?
Хто сім’ї приведе до ладу?

Бо то ж було колись, а зараз,
Чому цю владу не хвилює,
Чи їла щось ота дитина,
Що десь на вулиці ночує?

Хіба Господь того навчає,
Щоб дні і ночі на підпитку
І батько й мати за звичаєм
Крутилися лиш біля шинку?

Про те не дбають можновладці,
Життя зробити ліпше людям
Щоб не шукали щастя в чарці,
Працюй, і жити краще буде!

Писання каже: хто працює,
У того буде хліб, до хліба,
Хто Слово Боже не лиш чує,
Його й виконувати треба!

А ті керманичі, що нині
Узялися народ водити,
Одній "великій" мрії вірні:
Свої кишені щоб набити!

Отож ми молимося, Боже,
Благослови, їх всім, чим схочеш
Хтось обрете спасіння, може,
Спасти народ свій той захоче?

Усім міністрам, щоб не крали
Великі пенсії й зарплати,
А Бог всім каже: тих що крадуть,
У пеклі вже чека розплата!

Захоче хтось, щоб усі люди
Все мали для життя, що треба,
Щоб не приходилось гукати
У розпачі до Бога в небо!

До Тебе молимося, Боже,
Лише в Тобі для нас розрада,
Куди не підеш в світі, схоже,
Чекає нас усюди: зрада!,

Один лише Ти, Святий Отче,
Нас не залишиш, не покинеш,
І сльози втреш, як плачуть очі,
І жебрака в обійми приймеш!

Навчиш, як жити в цьому світі,
Лише з надією на Тебе,
Тих, хто Тобі життя довірить,
Благослови, усім, чим треба.

Стихи по теме «На украинском»