Ой мамо,мамо,так не вистачає
Твоїх обіймів,зірочка моя,
Коли на нервах сердце крає,
Та в прірву котиться душа
Ой мамо,мамо,я сумую
За дотиком твоїй душі.
Твої долоні серцем чую
Прошу,до себе пригорни.
Я так далеко,я не поруч,
На відстані душа болить.
До тебе - сивої голубки,
Завжди душа моя летить!
Молитви чую твої,мамо,
Та бачу,як в ночі одна
Сидиш понуро біля хати,
Чекаючи мого дзвінка …
Ой мамо,мамо ,сива Неня,
Я милості твїй прошу
Пробач мене, моя рідненька,
За відстань та мою біду.
Кударенко Елена - стихотворение «Мамо мамо»
Комментарии
Аж до мурашок, дякую за таку посвяту мамі, Оленка. Мені так не вистачає мами, її обіймів, голоса, вже більше 10 років як вона пішла у небуття...
Нет оценок Нравится
Дуже співчуваю…. А не можу поїхати до мами вона зараз сама у Донецьку((((? Дуже хвилююсь за неї….
Нет оценок Нравится
Так, це дуже складно, тримайся. усе буде добре.
Нет оценок Нравится
Ой, девоньки, как тяжко - то, без мамки. Нет слов - одни слёзы... Помолюсь за всех вас.
Храни вас Бог!
Храни вас Бог!
Похожие статусы
Кударенко Елена
30 Августа 2023
Яке на смак життя…
Який буває до вподоби?
Чи має присмаку твоє життя
Смачної кави, чи тривоги
Нажаль буває різний смак
Приємний серцю, та не дуже
То ж неймовірно добрый знак
Коли тобі це не байдуже
Коли ти помічаєш день,
Який завжди буває різним,
Яка яскрава світло-тінь
На полотно лягає ніжно
Яке на смак твоє життя?
Тобі це дійсно до вподоби?
Чи може взяти олівця
Та надіслати лист до Бога…
Ирина Шах (Ириша65)
12 Октября 2022
Мальви
У віконце до нас заглядають,
Так затишно було в дитинстві тут,
Світлини про це нагадають.
Як посміхалися мальви мені,
Омиті сріблястою росою,
Любила вставати я в досвіт в ті дні ,
Та бігти до річки босою.
А мальви тягнулись до сонця та ввись,
До неба, де плили хмаринки,
Сором'язливі ,тендітні, барвисті -
Дитинства мого частинки.
Людмила Гуменюк
6 Августа 2020
Проповідує небо про Божую славу (Пс. 18)
Проповідує небо про Божую славу,І про справи Його рук нам твердь сповіщає,
І день дневі слово передає,
А ніч ночі знання відкриває.
Немає мови, де б не чувся їхній голос,
І по усій землі проходить відголосся,
До краю вселенної їхнє слово,
Бог там оселю поставив для сонця.
Як наречений із весільного намету
Воно виходить і радіє, наче велет,
Аби пробігти у змаганні шлях,
І знову буде радість у серцях.
Виходить сонце від одного краю неба,
А обіг його – ген аж на іншому кінці,
Ніщо від спеки не сховаеться,
Ніхто втекти не сподівається .
Душу зміцнює Божий закон досконалий,
Боже свідчення – певне, простих умудряє,
Справедливі Господні накази,
Нам серця звеселяють одразу.
Світла заповідь Божа просвітлює очі,
Чистий страх навіки з нами перебуває,
Суди Господні – то є істина,
Вони правди завжди досягають.
Вони дорожчі за золото, навіть щире,
І солодші за мед, навіть за соти,
Раба Твого вони зберігають,
Їх виконання – винагорода.
Хто з вас побачити усі помилки може?
Від таємних моїх очисть мене, Боже,
Від свавільних раба Свого Ти заховай,
Не панують вони надо мною, нехай.
Непорочним перед усіма буду,
Від великої розбещеності в чистоті,
Хай слова з вуст моїх і думки
Завжди Тобі до серця будуть.
Господи, скеле моя, і Спасителю мій!
