Кударенко Елена - стихотворение «Вже не болить! »

Вже не болить!

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Я дитина українська

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного роду.
Україна – то край славний,
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнські
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по - вкраїнські
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя і долю!

Бог над богами (Пс. 49)

Бог над богами, Господь прорікає
З сходу сонця, на захід, де кінець,
Землю Бог наш кличе,закликає,
Від Сіону, що краси взірець.

Бог іде, і не в мовчазній тиші,
Перед Ним палаючий вогонь,
Навкруг Нього - буря найсильніша,
Блискавки летять з Його долонь!

Згори кличе небеса і землю,
Буде Бог судити Свій народ,
Небо проголосить Його правду,
Бо суддя над усіма є Бог!

«Моїх святих до Мене збирайте,
Що при жертві склали заповіта,
Небеса, Мою правду звіщайте,
До людей Я буду говорити!

Слухай, мій народе, Ізраїлю!
Я до Тебе буду говорити,
Свідком проти тебе буду Я,
Я – Твій Бог,а ви є Мої діти!

Не про жертви буду докоряти,
Бо вони завжди передо Мною,
Вже не буду Я бичка приймати,
Ні козлів з усіх кошар твоїх.

Ті,що в лісі звірі, всіх Я маю,
І худобу, що на тисячах гір,
Я усіх птахів на горах знаю,
І зо Мною тварі польові.

Якби зголоднів Я, не казав би
Я тобі про це, Моя вселенна!
І усе,що в ній є, - то Моє,
Чи прохав би в тебе Я Своє?

Хіба м.ясо бичків споживаю?
Або крові козлів Я бажаю?
Богу в жертву хвалу заспівай,
Обітниці Всевишньому дай!

Як покличеш Мене в день скорботи,
Я врятую тебе, ти - прославиш Мене».

А до грішника Бог промовляє:

«Чом устави Мої сповідаєш,
Заповіта Мого в уста береш,
Зненавидів Мої настанови,
Поза себе слова кидаєш?

Бачиш злодія, з ним злигаєшся,
Перелюбників ти зустрічаєш,
Злі слова із вуст випускаєш,
І оману язик твій сплітає.

Ти сидиш і говориш на брата,
Наклеп кажеш на матері сина,
Ти робив, Я ж мовчав,
А ти думав, що такий самий Я, як і ти.

І Я буду тебе картати,
І перед очі покладу гріхи,
Хто Бога забуває, Я б схопив,
Хто тоді буде рятувати?

Хто у жертву подяку приносить,
Той, як Бога, шанує Мене,
Хто на шлях благословіння просить,
Тим явлю Я спасіння Моє!