Olga Kov.Shelih - высказывание «Місяць і зорі »

Сьогодні в ночі літала я !

Чи то так зорі сяяли яскраво...

Чи то так солодко було мені...

До місяця я
піднімалася.

Він друг, товариш мій.

Мене, до себе кличе часто.

І у коханні зізнається, у вісні.

Йому я душу відкриваю, і розповісти можу все, все, все!

І Він мене ніколи не осудить...

Лиш міцно за руку візьме...

І ніжно, ніжно поцілує...

А поцілунок після сну, на вустах залишить, солодкий присмак меду.

І місяць любить все мене....

А я кохаю зорі...

Блакитне небо восени кохаю я....

І пристрасно кохаю темну ніч!

В ній завжди яскраво палають зорі!

Палає з ними і серце моє....

І місяць мій, він завжди зімною поряд...

Оберігає від висот страшних, широких безтрашних польотів.

Тихенько він буває плаче, коли туманність і ніхто його не бачить.

А його жалію, неначе немовля своє рідненьке.

І часто він мене питає, соромиться і темніють його боки.

- Чому не я?

- Чому ти любиш зорі?

І що тут милий тобі скажеш....?

У серця лиш свої закони....

Буває так, що любимо одних, а
нас кохають інші......

І що поробиш, серцю не на кажеш!

Поглянь на мене, я теж тебе люблю,
як друга вірного, що світить у ночі.

Немов як день, стежинки прокладаєш.

А зорі я кохаю серцем!

То поклик мій душі!
Не вдієш тут нічого...

Мені вже милий час...

Виходить сонце з-за гори...

І ти не плач!

Я буду знов чекати ночі.

І будем знов літати ми!

Лиш тільки ти - І я...

- І ніч...І зорі...

І навіть у туманності прийду!

Прийду обов'язково!

Бо день, малює сонце!

А ніч дарує мені крила!

Ніщо того не варте на землі!

Як ніч!

Яка малює зорі!

Коли лечу на небі я,

Над зорями яскравими до тебе!!!

©Ольга Коваленко-Шелих