Людмила Гуменюк - стихотворение «Неначе на смітнику кури»

Неначе на смітнику кури

Тебе я славлю

Тебе я славлю усім серцем,
Перед богами оспіваю,
Вклонюся я до Твого храму,
Твоє ім’я я прославляю.

За Твоє милосердя, за правду Твою,
Знову Тобі я співаю,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена.

В той день, коли я став волати,
Вселив Ти у душу бадьорість,
Земнії царі прославляти
Почнуть Тебе за Твоє слово.

Господні шляхи, Господнюю славу
Знову вони оспівають,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена.

Високо Господь, Він бачить смиренних,
Здалля пізнає гордовитих,
Якщо піду серед напастей,
Спасе від люттю оповитих.

За мене зверши, мене оживи!
Ти справ рук Своїх не покинь,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена!

Мітинг

Из истории родной страны
(1987 г. – 1996 г.)

Площа Леніна у місті,там зібрався натовп,
де зійшлися комуністи, вождя захищати.
Разом з ними і простії скупчилися люди,
Подивитися на теє і далі що буде.

А на розі стоїть хлопець, до людей гукає:
«Люди добрі, в магазинах нічого немає,
Ось до чого комуністи довели країну,
Треба скинуть з постаменту отую вражину!

Та купуйте ось газету, яка зветься «Гласність»
За карбованця, у мислях наведе вам ясність!»
Оточили колом люди того молодика:
«Подивіться, яка в нього червоная пика!

Чи читав ти, волоцюго, Ленінові твори?
Закликаєш проти нього, бач, яка потвора!»
Зупинилась біля мене старенька Рахіля:
«Чи не можна всім закрити шлях до Ізраїля»?

Я стою і вже не знаю: плакати, сміятись?
Годі вже тягти у боки,треба знов єднатись!

Живеш і радієш життю,
Іль плачеш вночі в тиші,
Все це лише твоє, повір мені,
Твоя доля дісталася лише тобі.
Не в наших силах змінити долю
І кого звинувачувати за це,
Життя коротке… Ми гості на землі,
Але надто пізно розуміємо це…