Людмила Гуменюк - стихотворение «Спаси мене, та схорони.»

Спаси мене, та схорони.

Блаженний муж (к Псалму Давида 40)

Блаженний муж, що переміг хворобу:
Не попаде під владу ворогів,
За що ж мені такиї перелоги?
Його хранить Господь, а мене– ні!
Благаю я: помилуй мене, Боже,
Ось коло Тебе грішний я– зціли!
Хай вмре ім’я у замислі ворожім,
А я прошу: спаси та схорони!
Чому мене усі так зневажають?
Ще й замишляють зле, бо захворів,
Чому моєї смерті так бажають?
І навіть той, хто досі хліб мій їв!
Благословлю од віку і до віку,
Якщо мене піднімеш, Боже мій!
Та відведеш від лиха чоловіка,
Адже Ти знаєш, я завжди раб Твій!

Почуй. (к Псалму Давида 60)

Почуй, почуй моє моління!
Із болем в серці я гукаю…
Я плачу, я – Твоє творіння,
Так захисти мене, благаю!
Закинь на скелю недосяжну,
Дозволь пожити біля Тебе,
Зменши, нарешті, силу вражу,
Я лиш дивитимусь на небо!
Я виконаю заповіти,
Тобі псалми співати буду,
Прошу: подовж цареві літа,
Щоб я діждав страшного суду!

У Іудеї про Бога чули.

У Іудеї про Бога чули,
У Ізраїля ім’я велике
У Салимі Його житло було,
А на Сіоні Він стріли з лука,
Щита й меча – усе зламав!
Славетний Ти і наймогутніший,
Ніж гори ті хижацькі став!
У сні своєму усе поснуло,
І серцем міцний здобиччю став
Сплять вози й коні, усе, що було,
В руках у мужа немає вправ!
Перед обличчям Твоїм хто встоїть?
В годину гніву Твого страшного,
Ти сповістив, що суд будеш строїть –
Земля злякалася суду того!
Щоб всіх пригноблених землі спасти,
І гнів людський повернуть у славу,
Потрібно Богу до суду стати!
Ти підкориш останній гнів,
Та ще й приборкаєш князів.
Робіть обітниці Ви для Бога,
Всі, хто збирається коло Нього,
Несіть дари свої для Страшного,
Бо ж Він страшний і для царя земного.