Людмила Гуменюк - стихотворение «До дня Перемоги»

До дня Перемоги

Дiти Освенцима

Освенцим - чорний табір смерті.
В дитяче серце сіє жах.
Обійми пекла розпростерті,
Та чорний попіл на губах.

І знов підйом, знов треба встати.
На серці — спогади сумні.
Хлопчині знов наснилась мати,
Як німці страчують її.

А день новий несе страждання,
Проймає тіло біль страшний.
Із вуст зірвалось запитання:
«Чому я, Боже, ще живий?

Я кожен день терплю тортури,
Мене катують лікарі.
Пускають кров, дають мікстури,
Ножами ріжуть на столі.

Померли вчора Влад та Рая.
Щасливі. Мабуть, вже в раю.
А я живий! А я страждаю!
Так забери мене, молю.

Терпіти біль не маю сили!
Тут кожен день лунає плач...».
І знов в барак змарніле тіло,
Приніс під вечір наглядач.

Страхіття дня тепер позаду,
Ніч принесла на крилах сон.
І знов прийшла до нього мати,
У неї коси, наче льон.

Благав малюк: «Матусю, мила!
Ти забери мене у рай!».
Вона, лиш пальцем погрозила,
Злетівши геть за небокрай.

Скінчилась оберега ночі,
І день страшний вступив в права.
Відкрив хлопчина карі очі,
А сил підвестися нема...

Торкалась смерть його рукою,
Він чув, як стигла в жилах кров.
Зненацька, тихою ходою,
Солдат до хлопця підійшов.

«Вставай. Ти вільний. Чуєш, сину?
Фашист розбитий в пух і прах!».
«Ти хто?»-, спитав його хлопчина.
Солдат всміхнувся,- «Я — казах.

Зі мною Боз, з Таджикистану,
Гліб — білорус, Вано — грузин,
Сергій та Ігор — росіяни,
Та з України Северин.

Вставай!». А встати сил немає...
Малий підвівся та упав.
«Тримайся, хлопче! Так буває.».
Солдат його на руки взяв.

У цей святий, щасливий ранок
Сміялось сонце за вікном.
Ум’яв хлопчина на сніданок
Солодкий пряник з молоком.

Різдво

До діви Марії Посланець з’явився,
До неї сказав "Ти, Маріє, не бійся!
Господь Тебе вибрав серед всіх жінок,
І буде у Тебе від Нього росток!

Від Божого Духу у череві Твому
Зерно зародиться невдовзі по тому
І Той, що народиться, буде синок,
Им’я в Нього буде "з нами Сам Бог"!

Вона відповіла Посланнику тому:
"Нехай Мені буде по слову Твоєму,
У Бога в силі кожнеє слово,
Я - вірна раба для Господа Мого".

Що далі було, усім добре відоме,
Вона народила Спасителя - Бога,
За кожного з нас Він сплатив усі борги,
Звільнив нас від рабства гріха та нудьги.

Бо тіло Його на хресті розіп’яли,
На це Він пішов, щоб усі про те знали,
Що в мирі правителю ляпаса дав,
У нас із тобою кайдани Він зняв.

Звільнив від гріха і усякого бруду,
Дияволу більше служити не будем!
Чрез Його спокуту ми - Божії діти,
Йому лише слава й хвала у всім світі!

Побажання

Для тривалої молитви дасть Господь терпіння,
Щоб відкрити усі двері рідним до спасіння,
В молитвах своїх на небо ставимо драбину,
А самі схилятись будем разом на коліна

Попрохаємо у Батька для свідоцтва силу,
Щастя будемо просити для діточок милих,
А також благословіння, грошей та здоров я,
А ще хай приходять друзі з щирою любов ю.

Нехай дух летить до неба високо, високо,
Щоб побачити Ісуса серцем, може й оком,
Щоб душею тільки радість завжди володіла,
Щоб до старості здоровим було усе тіло!

Обіцяв Господь нам захист, навіть охорону,
Якщо ми Його любити будемо до скону,
Як покличемо, почує, з нами Він в скорботі,
Дасть Він спокій і свободу вдома й на роботі!

Обіцяв Своє спасіння праведним явити,
Якщо будемо слухняні і Його хвалити,
От тоді ми, добрі люди, будемо щасливі
Будем Господа любити, доти, поки живі!