Оксана Кузів - стихотворение «Страсті»

Страсті

Спаси, Господь (Псалом Давида 11)

Спаси, Господь, немає вірних!
Поміж синів людських…
Отих, що кажуть: ”Ми лиш мирні,
А інші не такі!”
Їх знищи, Господи, бо брешуть
Улесливі вуста,
Та язиками добре чешуть–
Перед судом постав!
Бо вони хочуть пересилить
У балачках своїх,
Від серця говорять нещиро
Чи пан Господь для них?
Заради вбогих та нужденних
Господь, возстанеш Ти,
Їх залишатимеш щоденно
В словесній чистоті.
Слова Господні, наче срібло.
Очищене вогнем,
Земля зостанеться в горнилі
Хай перед судним днем!
Ти у безпеці тих поставиш,
Кого зловить хотять
Слова Свої допомагаєш
У чистоті тримать!
Усюди ходять нечестиві.
А зовсім незначні –
Таким підноситись властиво
З поміж людських синів!

Різдво Христово

Опівночі народила мати сина,
Найсвітлішою була ота година,
В Віфлєємі засвітилась ясна зірка,
Божий Син до нас зійшов на муку гірку!
Сповивала Його мати, колисала,
Янгол їй сказав, щоб від людей сховала,
Бо в країні тоді правив Ірод злющий,
Наказав в дітей забрати навіть душі!
Мати випестила Сина та й зростила,
Жити Його посеред людей пустила,
Сповіщав Він людям всім про Боже царство,
Що звільняються знедолені від рабства!
Люди тоді Царя в Ньому не впізнали,
На хресті за гріхи наші розп’яли,
Нам на радість в третій день
Господь воскреснув,
Наказав благу вість народам нести!

Ти почуй мою молитву, Боже всемогутній!

Ти почуй мою молитву, Боже всемогутній!
Ти почуй мій голос тихий, Ти ж усюди сутній!
Хоч я бідний та убогий, спаси мою душу!
З шляху, де мене поставив, ніколи не зрушу!
Поміж всіх богів небесних вищого немає,
Усі люди, що створив Ти, Тебе прославляють!
І я буду Тебе, Боже, славити до віку!
Ти позбавив мою душу адового піку!
Подивися, он пихаті проти мене стали,
Хочуть зрадники забрати душу на поталу!
Бо вони ж не уявляють Тебе вперед себе!
Вони істини не бачать, нічого й не треба!
А Ти, Боже всемогутній, довготерпеливий,
Глянь на раба, сина раби, спаси та помилуй.
На мені Своє знамення покажи во благо,
Хай хто мене ненавидить, бачать Твою славу!