Моя улюблена країна,
Оспівана в віршах, книгах, піснях,
Квітуча, рідна, мила, Україна,
Тебе я бачу у чарівних снах.
Хай мирна буде кожна мить,
Розквітнеш, збагатієш ти з роками.
А стяг на небі гордо майорить,
Пшениці й неба кольорами.
Вплітають у вінки колосся,
Маки, волошки, польові квіти.
Стрічки яскраві у дівчат в волоссі -
Це символи є цноти та краси.
Вишиванки, не бренди модні,
Мова дзвенить як солов'їний спів,
Багата на таланти народні,
Ти любиш своїх доньок та синів.
Тепле молоко, свіжа паляниця,
У господині кожній завжди на столі,
Шмат сала, смачна вода з криниці,
Фрукти, овочі з городу на селі.
Улюблена та рідна, Україна,
Оспівана в віршах, книгах, піснях,
Квітуча моя, мила, Батьківщина,
Тебе я бачу у чарівних снах.
© Copyright: Ириша65, 2021
Ирина Шах (Ириша65) - стихотворение «Украина»
Пользователь 16700
20 Июня 2019
У РІДНОМУ КРАЇ
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.
Автор неизвестен
Людмила Гуменюк
21 Мая 2020
А ми молилися
Мій Боже милий! У молитвіЯ знову неба досягаю,
Бо можновладці за портфелі
Один одного з крісел пхають!
І знов вишукують провини,
Щоб іншім чимось дошкуляти,
І вже забули, як співали,
«Так разом нас не подолати!»
А ми Тобі, Господь, молились,
Щоб Ти поставив президента,
Такого, щоб мав добру совість,
Для історичного моменту!
Щоб завжди був Твоїм слугою,
Любив народ свій, Тебе, Боже,
І щоб ніколи українці
Не стали на найманців схожі!
Молилися ми, щоб Ти Боже,
Був милосердним до народу,
Який те й робить, що голосить
Над долею всього народу,
А ми молились, щоб Ти, Боже,
До рук Своїх узяв всю владу,
Все, що почав, звершити зможеш:
Країні нашій дати ладу.
І зараз молимося, Боже,
Щоб почали себе судити,
Покаятися кожен зможе,
І йти до Тебе, наче діти!
Людмила Гуменюк
2 Мая 2020
Тобі я дякую
Тобі я дякую, мій Боже,Що бабця з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!
Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,
У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість?
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися
Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.
Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,
У Бога мудрості для всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!
Тебе я бачу у чарівних снах.
Чудово сказано!!!