Ирина Шах (Ириша65) - стихотворение « Мама»

Мама

Тобі я дякую

Тобі я дякую, мій Боже,
Що бабця з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!

Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,

У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість?
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися

Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.

Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,

У Бога мудрості для всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!

Почуй мене, Боже

Коли я покличу, почуй мене, Боже,
Бо Ти є єдиний Бог правди моєї!
Адже в тісноті Ти давав мені простір,
Увагу зверни до молитви моєї.

Скажи, доки у нарузі моя слава буде?
Доки будуть лжу шукати нечестиві люди?
Нехай взнають, що Господь нас відділив для Себе,
Він помилує мене, почує, як треба!

Ви у гніві не згрішайте і на ліжках ваших
Заспокойтеся, лягайте, в серцях розмишляйте,
На Господа надійтеся і правди шукайте,
Жертву правди принесіте та Бога хвалите!

А дехто нам каже: "Хто благо покаже?"
Господь, світ обличчя Свого нам яви!
Спокійно лягаю і сплю, бо Ти, Боже,
Єдиний життя у безпеці даси!

Вона прийшла.

Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?