Я вишиванку до долоней притулю,
Та мрії світлі небу прошепочу,
І свічечку тихенько запалю,
Молитви нескінченні з дня до ночі
Я вишиванку донечці вдягну,
Під захистом нехай дитина буде,
Молитву прошепочу рятівну,
І мій Господь про неї не забуде!
Нехай вже згинуть темні сили зла!
Підступні, нескінченні перешкоди
Я так втомилась, матінко моя!
Молю тебе спинити ці незгоди!
Моя країна зараз у вогні
Як це спинити Божечко не знаю
Лише молитви шепітом блаженим
Повторюю іконам у ночі!
Кударенко Елена - стихотворение «Вишиванка»
Комментарии
Похожие статусы
Андрей Антонюк
11 Февраля 2020
Бути з тобою
Атрофоване серце, кохає тебе,Змучане , стомлене , чекає тебе.
Незнає куди подітись йому,
З грудей вилітає, тебе виглядає.
Я просто хочу бути з тобою,
Бути завжди і бути навколо.
Бути весь час, кожну мить існування,
Бути до поки, чути гуркання.
Щодня вдихаю запах мрії,
Не знаю я чому дурію.
Він зводить з розуму мене,
В легенях чути лиш тебе.
А від очей твоїх я млію,
Вони завжди мене зігріють.
В них колір теплого вогню,
В них бачу неземну красу.
Ось так, вбираю запах тіла,
Цілую всюди, ти красива.
А голос твій - це спів птахів,
І дотик рук знімає біль.
За це , б віддав усе , що маю,
З мінора перейти в мажор.
З любовю в очі подивляюсь,
Радію я ,що їх знайшов.
Людмила Гуменюк
16 Февраля 2021
Забули історію
Из истории родной страны(1987 г. – 1996 г.)
Декотрі забули всю історію,
І до того ж треба було їм,
На трибуну вилізти й містерію
Розпочати для усіх країн!
Як вони тепер ганблять і лають все,
Змішуючи чорне та цвітне,
Україну виставили на посміх,
Та бажають ще зробити зле!
Може ви навік забути хочете
Битви з турками й Полтавський бій,
Панство ляхів, кримських ханів почоти,
Може й про фашистів? Боже ж мій!
Самостійність і без федерації,
Чути всюди їхні голоси
Та усе ж Богдан мав добру рацію,
Бо в нас менше ворогів єси!
Україно, ненько моя рідная,
Доти будеш ти ще сльози лить,
Доки у прекраснім граді Києві
Отакії депутати будуть жить!
Людмила Гуменюк
2 Мая 2020
Тобі я дякую
Тобі я дякую, мій Боже,Що бабця з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!
Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,
У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість?
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися
Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.
Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,
У Бога мудрості для всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!
Спастибо Леночка за эту красоту души.