Кударенко Елена - стихотворение «У мене немає дому….»

У мене немає дому….

Тобі я дякую

Тобі я дякую, мій Боже,
Що бабця з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!

Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,

У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість?
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися

Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.

Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,

У Бога мудрості для всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!

Різдво

Ой, люлі-люлечки мої,
Ой, прилетіли гулечки.
Сіли гулі на ґанок,
Світять зірки у вікно.

Там на небі мріють сни,
Вся родина міцно спить.
На Різдво свічки горять-
Колискова для малят.

За віконцем йде сніжок...
Вкрив навколо білим сном,
І ялинку у дворі,
І хатини, і сади.

Привітаєм всіх з Різдвом,
З першим снігом за вікном,
Нехай буде з нами мир!
Діткам нашим - спокій в дім.

Кохання на подальше все життя

Кожен душу на замки замикає,
Хай чужі туди не заходять,
Я ключи від твоїх замків маю,
А до моїх твої ключи підходять.

З тобою поруч мені зручно та тепло,
В безпеці завжди відчуваю себе я,
Безцінний подарунок небо нам дало-
Кохання на подальше все життя.