Кударенко Елена - стихотворение «Любіть життя! »

Любіть життя!

Альбатрос

Буває ,моряки піймають альбатроса.
Як заманеться їм розваги та забав.
І дивиться на них король блакиті скоса-
Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила-
Він присоромлений,хода його смішна.
Волочаться за ним,великі білі крила,
Як весла по боках розбитого човна!

Незграба немічний ступає клишоного:
Прекрасний в небесах,а тут-як інвалід!
Той люльку в дзьоб дає,а той сміється з нього
Каліку вдючи,іде за птахом слід.

Поет,як альбатрос-володар гроз та тросу
Глузує з блисавиць,жадає висоти,
Та,вигнаний з небес,на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.

Мои діти

Найдороще, що я маю в світі -
Це мої уже дорослі діти.
Кожну мить життя, кожну хвилину,
Піклуюся за обидва своїх сина.
Я люблю їх просто до нестями,
От така в них неспокійна мама.
І готова я своє життя віддати,
Щоби щастя було в них у хаті.
Щоб були здорові та кохані,
Більше нічого не треба мамі.
Одружилися мої синочки,
Не невісток привели, а дочок,
Хай щасливі будуть в них родини,
В мене тепер дві доньки, два сина.

Життя є почуття

Не треба мені часу,
Не траба мені ласу…
Не повинні ми терпіти,
Не повинні ми тремтіти.

Бо ж, почуття цінніши за життя,
Чи може життя складають почуття…
Почуття кожної людини мають визнання,
Мають свою своєрідну долю.

Якщо ти хочеш плакати, то плач.
Якщо кортить тобі любить, то кохай собі на щастя.
Головне у цьому ділі, щоб ти не тікав,
Від своїх внутрішніх бажань.

Бажань сказати, що ти любиш.
Бажань сказати, що образило тебе.
Тож ти просто не ховайся,
Пам’ятай, про те що маєш визнання.