Кударенко Елена - стихотворение «Пристрасть»

Пристрасть

Брат

(Посвящения известным лицам).

Не було ніколи в мене брата,
А візьму з полиці «Кобзаря»
Із рядків у будні і у свята
Брат до мене щиро промовля.

Як ти розумів жіночу долю!
І мене жалів, немов дитя,
А я думаю: та де ж та воля?
Знов немає у жінок життя!

Вже з,явилося новітнє панство
І ділки, що все розпродають,
А по телевізору пияцтво
Наче шоу сміючись, дають!

От не знаєм, братіку Тарасе,
З того чи сміятись, чи ридати,
Як покажуть тих, що точать ляси,
І дівчат, в чім народила мати?

Як побачу, мій поете, все це,
І накотить знов така журба,
Та хіба все витримає серце,
Не життя, а з лихом боротьба!

Зцілюй мене

Бути собою ,бути відверто щирою
Так щоб ти бачив крізь мене
Мої гарні та зайви речі
Бути самою собою крізь призму
Крізь сьогодення ,бути собою для тебе….

Я відчуваю дотик,тебе до мене
Цю невісому раниму грань
Коли ти ще далеко від мене
Алеж душа відчайдушно близька
Я відчуваю рушай до мене

PS: Зцілюй мене та руйнуй мости!

Моя Батькі вщина

Моя злиденна Україно! О, мій нещасний, бідний люд!
Не вибирають Батькіщину, то треба жити нам отут!
Адже і лихо, і негоди йдуть за тобою по п'ятах,
Та доля рідного народу не вирішається в віках!

Людей під різні кличуть гасла гравці, що нині за кермом,
Чим повні у народу ясла? - сльозами,біллю та багном!
То доки ж маємо страждати?І доки будуть нас дурить?
Нам незалежність мали дати, дивіться: в прірву все летить!

Вже іноземцям віддаємо ми право буть біля керма,
Самі ж горілку вправно п'ємо, хоч грошей в гаманцях нема!
Поляки, німці добре знають, як править нами вже здавна,
Англійці і татари, навіть. В нас мозку в голові нема?

А що ж тоді усі ми з вами? Хто ми такі на цій землі?
Шевченко кликав проти панства, а ми обличчям вже в ріллі!
Ой, люди добрі, схаменіться! Прийдіть до тями врешті - решт,
Усі до праці наверніться, щоб стати кращими без меж.