Навіть коли болить
Навіть коли я плачу
Серце моє кричить
Як ти для мене значим
Навіть коли болить
Серце моє радіє
Що ти один єдиний
Тримаєш мої крила
Навіть на самоті
Ти все одно зі мною
Відстані всупереч
Я назавжди з тобою
Як же мені болить
Як я тебе чекаю
Янгола свого тобі
Я уночі посилаю
Кударенко Елена - стихотворение «Навіть коли болить»
Людмила Гуменюк
6 Февраля 2021
Безвладдя
Коли в країні настає безвладдя,Ніхто не захистить робочий люд,
Тоді вже і диктаторові раді,
Щоб встановив порядок нам отут!
В лихую народилися годину,
Та праця все ж була понад усе!
А зараз до чого прийшла країна?
Не хоче молодь працювать, і все!
Навіщо ж праця, як немає віри,
Що завтра стане кращим рідний край,
І ми в усьому загубили міру,
Бо горе вже хлюпоче через край.
Усі вже звикли ворога шукати,
І навіть, там, де зроду не було,
Бажають і самі катами стати,
Хоч зморшки вже лягають на чоло.
Не знають вони заповідей Божих
Той непідсудний, хто не судить сам
І тая влада ні на що не гожа,
Коли повірила не діям - голосам!
Ті голоси по всій країні їздять,
І закликають всіх людей на зле,
От, як спитать, куди ще будуть лізти,
І чи працює, голос той назве?
Ой, людоньки, нехай вже кожен дума,
Нащо в нас голова і руки є,
А не чекать героя мільйонера,
Який усім багатство роздає!
Людмила Гуменюк
16 Февраля 2021
Забули історію
Из истории родной страны(1987 г. – 1996 г.)
Декотрі забули всю історію,
І до того ж треба було їм,
На трибуну вилізти й містерію
Розпочати для усіх країн!
Як вони тепер ганблять і лають все,
Змішуючи чорне та цвітне,
Україну виставили на посміх,
Та бажають ще зробити зле!
Може ви навік забути хочете
Битви з турками й Полтавський бій,
Панство ляхів, кримських ханів почоти,
Може й про фашистів? Боже ж мій!
Самостійність і без федерації,
Чути всюди їхні голоси
Та усе ж Богдан мав добру рацію,
Бо в нас менше ворогів єси!
Україно, ненько моя рідная,
Доти будеш ти ще сльози лить,
Доки у прекраснім граді Києві
Отакії депутати будуть жить!
Людмила Гуменюк
22 Ноября 2020
Брат
(Посвящения известным лицам).Не було ніколи в мене брата,
А візьму з полиці «Кобзаря»
Із рядків у будні і у свята
Брат до мене щиро промовля.
Як ти розумів жіночу долю!
І мене жалів, немов дитя,
А я думаю: та де ж та воля?
Знов немає у жінок життя!
Вже з,явилося новітнє панство
І ділки, що все розпродають,
А по телевізору пияцтво
Наче шоу сміючись, дають!
От не знаєм, братіку Тарасе,
З того чи сміятись, чи ридати,
Як покажуть тих, що точать ляси,
І дівчат, в чім народила мати?
Як побачу, мій поете, все це,
І накотить знов така журба,
Та хіба все витримає серце,
Не життя, а з лихом боротьба!
С л ее3 з.
Спасибо тебе Ленок, за чистые чувства