Кударенко Елена - стихотворение «Сьогодення »

Сьогодення

Сумую па табе

Неба у ясных зорках,чысты небасхiл
Няма тябе сення,але ж раней ты быу
I вось ,сяджу одна я,каля забытых месц,
Нiхто цяпер не прыйдзе,i так атрутна мне,
I я заплюшчу вочы,пабачу можа сон,
Як мы с табой гуляли,ля ясных аблакоу
Але трывожна неяк,чаму не зразумець..
Звяртаюсь зноу да неба,
Спрабую усё забыць..
Твой вобраз прад вачыма
Сцiскае сэрца мне...
Няма тябе сення- сумую па табе!!!

Хай у казкову новорічну мить
Обов’язково збудуться бажання,
Хай у домівку щастя поспішить,
Мороз на склі малює привітання.
Нехай в цю ніч збуваються дива,
Хай радість сипле чистим снігопадом,
Нехай добра чаруюча краса
Іскриться новорічним зорепадом.
Нехай воскресне віра у дива,
Навіть у тих, хто зовсім в них не вірить,
Із Новім Роком! – радісно луна,
Нового щастя сходить щедра зірка.

Передам тобі шепотом..

До тебе вийду собою,
Не нафарбованою і без стильних прикрас.
До тебе вийду так впевнено й легко,
З ніжною посмішкою на вустах.

Ти так спокусливо всміхнешся,
Обіймеш як тендітний кришталь.
Ти розчинеш смуток невдалого дня,
Цілунком зітреш всю злість і печаль.

Закарбую моменти з тобою,
Які й так відбились у пам‘яті моїй.
Закарбую твій дотик,
Який й так проник вже під шкіру мою.

Відірватись би з тобою від землі
Станцювати в шаленому ритмі
Відірватись й так стрімко зануритись у вихор спокус

Та знаєш, не можу сказати люблю,
Боюсь зізнань в глибоких почуттях.
Не можу відкрити тобі повністю двері,
Боюсь впускати тебе у свій дім.

Тому шепотом осіннього листя,
Передам тобі тихеньке люблю.
Тому шепотом холодного вітру,
Передам тобі сильно боюсь.