Dina_mysly - высказывание «Зустріч з тобою!»

Зустріч з тобою!

Повернувся

Я бачу ту війну,
І в мене сльози ллються.
Історії оцій
Нехай не повернуться .

Коли єдиний син від матері іде.
Вона чека його,
а він країну береже.
Пройшли роки,
приїхав він , хоробрий
і змужнілий .
Таким , як мати бачила його
у снах своїх тужливих.

Зайшов до хати,
Неньку привітав
Обнявся з нею
І тихо так промовив:

"Я люблю тебе, моя мамо
Заради тебе я Вкраїну захищав"
А мати слізно промовля:
"Синочку мій , я в Господа молила,
Щоб повернувся ти із перемогою ,
Живий."

Не йди...

..... Не йди......

Благаю тебе не йди.

І моє серце не відпусти.

І навіть коли я буду від болі, у злості кричати в ночі ...

- Йди!

ИТи тільки не йди!

Лише не йди,благаю...

Бо то не я!

Бо то душа кричить, від болю і від жалю !

Як любиш, то просто обійми!

Та не відпусти!

Благаю...

Лише послухай своє серце!

Поглянь в мої очі яскраві!

Що бачиш ти в них?

Те що розгледіти зміг , то все навіки твоє!

Не йди!

Благаю тебе, тільки серце моє не відпусти!

Бо як відпустиш, то воно помре!

Лихої долі, без тебе воно не витримає .

І як любов твоя осліпне, чи мене...

Від тяжких днів життя вона зупиниться.

І піде в забуття !

Поглянь знов в мої очі яскраві!

Послухай як б'ється серце у скронях!

Як подих завмирає!

Коли я поряд з тобою!

Бо справжня любов не вмирає!

Вона або є спочатку,

Або її і потім немає!

© Ольга Коваленко-Шелих

Місяць і зорі

Сьогодні в ночі літала я !

Чи то так зорі сяяли яскраво...

Чи то так солодко було мені...

До місяця я
піднімалася.

Він друг, товариш мій.

Мене, до себе кличе часто.

І у коханні зізнається, у вісні.

Йому я душу відкриваю, і розповісти можу все, все, все!

І Він мене ніколи не осудить...

Лиш міцно за руку візьме...

І ніжно, ніжно поцілує...

А поцілунок після сну, на вустах залишить, солодкий присмак меду.

І місяць любить все мене....

А я кохаю зорі...

Блакитне небо восени кохаю я....

І пристрасно кохаю темну ніч!

В ній завжди яскраво палають зорі!

Палає з ними і серце моє....

І місяць мій, він завжди зімною поряд...

Оберігає від висот страшних, широких безтрашних польотів.

Тихенько він буває плаче, коли туманність і ніхто його не бачить.

А його жалію, неначе немовля своє рідненьке.

І часто він мене питає, соромиться і темніють його боки.

- Чому не я?

- Чому ти любиш зорі?

І що тут милий тобі скажеш....?

У серця лиш свої закони....

Буває так, що любимо одних, а
нас кохають інші......

І що поробиш, серцю не на кажеш!

Поглянь на мене, я теж тебе люблю,
як друга вірного, що світить у ночі.

Немов як день, стежинки прокладаєш.

А зорі я кохаю серцем!

То поклик мій душі!
Не вдієш тут нічого...

Мені вже милий час...

Виходить сонце з-за гори...

І ти не плач!

Я буду знов чекати ночі.

І будем знов літати ми!

Лиш тільки ти - І я...

- І ніч...І зорі...

І навіть у туманності прийду!

Прийду обов'язково!

Бо день, малює сонце!

А ніч дарує мені крила!

Ніщо того не варте на землі!

Як ніч!

Яка малює зорі!

Коли лечу на небі я,

Над зорями яскравими до тебе!!!

©Ольга Коваленко-Шелих