Новые стихи - Без рубрики (Страница 11)

Мені тринадцятий минало.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу. /37/
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.

Бридня!.. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!
… показать весь текст …

Приведение!

Он по ночам по крышам ходит
К кому-то даже в дом заходит.
Бывает разговор ведет,
Бывает,что нибудь крадет.
Но это все про домовых
А я же родом из иных.
Мы из других миров виденье
Из прежних жизней воплощение.
Мы не укусим,не обидим.
Мы просто очень много видим.
И ведь людей мы не пугаем,
А просто их предупреждаем,
Чтоб не ходили те туда,
Где может быть их ждет беда.

А вы боялись как она.
Любимых потерять,
А вы боялись как она,
Что могут и предать.

А вы смеялись как она,
Когда слезы из глаз.
Вы доверяли как она,
Как будто в первый раз.

А вы боролись как она,
За право на любовь.
А вы страдали как она,
Чтоб быть счастливой вновь.

Не смейте языком своим.
Ей раны бередить,
Коль вы не жили как она,
То ничего судить.