Білу сукню одягає дівчина
Таку чарівну, казкову.
Сукня спадає з пліч
Так ніжно, так тихо.
Та губи її мовчать,
А очі мов квіти,
Серед зими спорошені маки.
У білій сукні, як янгол небес.
Мов сніг, сяє як зорі.
Волосся падає,
Мов зірвані квіти.
Сукня спадає з пліч
І руки її підло тремтять.
В пошуках «любого»
Розум втрачала.
І бажання до стелі летять.
І по венам не кров,
А кохання текло.
Сукня падала з пліч,
А він душу її цілував.
У вісні зрадливо кохав.
Христина Пелипенко - стихотворение «Сукня вишита любов’ю»
Комментарии
Похожие статусы
Кударенко Елена
28 Мая 2023
Я навчилась
Як становитися більшою
За свої страхи…
Навчилася дорослішати,
Та не боятися темряви
Я заплющую очі
Та бачу інші світи
Я запалюю свічки
Та будую мости…
Я вчусь без компасу
Знаходити тих, хто
Залишив свої мрії,
Хто сам на сам
Будує свої світи.. .
Не залишай себе,мене, світ…
Ти десь далеко,але я
Відчуваю єдність…
Я відчуваю твої думки …
Я чекаю зустрічі,
Я поруч….
Людмила Гуменюк
18 Апреля 2020
Побажання
Для тривалої молитви дасть Господь терпіння,Щоб відкрити усі двері рідним до спасіння,
В молитвах своїх на небо ставимо драбину,
А самі схилятись будем разом на коліна
Попрохаємо у Батька для свідоцтва силу,
Щастя будемо просити для діточок милих,
А також благословіння, грошей та здоров я,
А ще хай приходять друзі з щирою любов ю.
Нехай дух летить до неба високо, високо,
Щоб побачити Ісуса серцем, може й оком,
Щоб душею тільки радість завжди володіла,
Щоб до старості здоровим було усе тіло!
Обіцяв Господь нам захист, навіть охорону,
Якщо ми Його любити будемо до скону,
Як покличемо, почує, з нами Він в скорботі,
Дасть Він спокій і свободу вдома й на роботі!
Обіцяв Своє спасіння праведним явити,
Якщо будемо слухняні і Його хвалити,
От тоді ми, добрі люди, будемо щасливі
Будем Господа любити, доти, поки живі!
Андрей Антонюк
11 Февраля 2020
Бути з тобою
Атрофоване серце, кохає тебе,Змучане , стомлене , чекає тебе.
Незнає куди подітись йому,
З грудей вилітає, тебе виглядає.
Я просто хочу бути з тобою,
Бути завжди і бути навколо.
Бути весь час, кожну мить існування,
Бути до поки, чути гуркання.
Щодня вдихаю запах мрії,
Не знаю я чому дурію.
Він зводить з розуму мене,
В легенях чути лиш тебе.
А від очей твоїх я млію,
Вони завжди мене зігріють.
В них колір теплого вогню,
В них бачу неземну красу.
Ось так, вбираю запах тіла,
Цілую всюди, ти красива.
А голос твій - це спів птахів,
І дотик рук знімає біль.
За це , б віддав усе , що маю,
З мінора перейти в мажор.
З любовю в очі подивляюсь,
Радію я ,що їх знайшов.
