Кударенко Елена - стихотворение «Мала »

Мала

Срібне світло торкається скла,
І дощі знов співають пісні!
Я від тебе чекаю тепла,
Ти до мене приходиш у сні.

Ти нездійснена мрія моя,
Чарівна наче в небі зоря!
І тихесенький спів солов;я,
Знов до тебе мій крок виміряв.

Тож не треба мені крім тебе,
Нічого на цієї землі!
Твої очі так манять мене,
Наче зірки на небі малі!

Я від тебе чекаю дзвінка,
Щоб від щастя раділа душа
Ти для мене стала близька,
Моя ніжна безмежна мала!

© Copyright: Кударенко Елена, 2023
Рассказать друзьям
Комментарии
Ирина Расшивалова
Приятного дня, Леночка! Не поняла ничего, но это ведь не страшно!
Ирина Расшивалова
Ну я так примерно и думала!
Водолей
Сколько нежности и любви в этих словах! Сколько трепета.
Спасибо тебе Ленок, за щедрость твоих эмоций.)
Кударенко Елена
Благодарю солнышко
Ирина Шах (Ириша65)
Який чудовий вірш про кохання. дуже сподобався. Молодець.
Кударенко Елена
Дякую сонечко

Боженька допоки

Похмуре небо, як саме життя похмуре
Не вистачає сонця та тепла
Розбиті дзеркала повсюди туга
Та вкрадені надії у серцях!

Болить, ой як болить моя душа
І дощ не змиє всі мої тривоги
До тебе Господи направлені серця
Допоки все це… Боженька допоки

Ти захисти від болю та журби
Та відведи оману та тривогу
Не вистачає боже твоїх крил
Мій янгол потребує допомоги

Я вириваю свої мрії із грудей
Я засинаю з думками про тебе
Ти поверни надію до людей
Дай сили Боженька дай сили…
Пользователь 16700
Пользователь 16700 7 Декабря 2019

Дiти Освенцима

Освенцим - чорний табір смерті.
В дитяче серце сіє жах.
Обійми пекла розпростерті,
Та чорний попіл на губах.

І знов підйом, знов треба встати.
На серці — спогади сумні.
Хлопчині знов наснилась мати,
Як німці страчують її.

А день новий несе страждання,
Проймає тіло біль страшний.
Із вуст зірвалось запитання:
«Чому я, Боже, ще живий?

Я кожен день терплю тортури,
Мене катують лікарі.
Пускають кров, дають мікстури,
Ножами ріжуть на столі.

Померли вчора Влад та Рая.
Щасливі. Мабуть, вже в раю.
А я живий! А я страждаю!
Так забери мене, молю.

Терпіти біль не маю сили!
Тут кожен день лунає плач...».
І знов в барак змарніле тіло,
Приніс під вечір наглядач.

Страхіття дня тепер позаду,
Ніч принесла на крилах сон.
І знов прийшла до нього мати,
У неї коси, наче льон.

Благав малюк: «Матусю, мила!
Ти забери мене у рай!».
Вона, лиш пальцем погрозила,
Злетівши геть за небокрай.

Скінчилась оберега ночі,
І день страшний вступив в права.
Відкрив хлопчина карі очі,
А сил підвестися нема...

Торкалась смерть його рукою,
Він чув, як стигла в жилах кров.
Зненацька, тихою ходою,
Солдат до хлопця підійшов.

«Вставай. Ти вільний. Чуєш, сину?
Фашист розбитий в пух і прах!».
«Ти хто?»-, спитав його хлопчина.
Солдат всміхнувся,- «Я — казах.

Зі мною Боз, з Таджикистану,
Гліб — білорус, Вано — грузин,
Сергій та Ігор — росіяни,
Та з України Северин.

Вставай!». А встати сил немає...
Малий підвівся та упав.
«Тримайся, хлопче! Так буває.».
Солдат його на руки взяв.

У цей святий, щасливий ранок
Сміялось сонце за вікном.
Ум’яв хлопчина на сніданок
Солодкий пряник з молоком.

З днем весілля

З днем весілля Вас вітаємо,
Щастя безмежного бажаємо,
Хай очі завжди сяють від кохання,
Усі здійснюються мрії та бажання.
Щоб у хаті завжди затишно було,
Теплота жила там, з радістю добро,
Сміх дитячий скоріше пролунав,
Вас Господь завжди оберігав.
Стихи по теме «На украинском языке»