Кударенко Елена - цитаты, высказывания (Страница 17)

Троянди на снігу

Цвітуть троянди на снігу,
Цвітуть яскраво
Лелеки відлетіли вдаль
І сну немає…

І свічечка  горить,
Лампадка мріє-
Війна закінчиться, повір,
Та мати сива…

Вбрання яскраве на снігу,
Зів’яле листя,
Але молитви знов летять
І віра міцна!

Знов у віконце вітер б‘є
Немає світла
Але надія не вмира
Війна скінчиться!

Ти моя одвічна!

Мамо, ти життя подарувала,
Ти під серцем ростила дитя,
Та в бессоні ночі ти співала...  
Колискові - в них моя душа!

Як же пахнуть твої руки, мамо!
Я в обіймах тану, як дитя.
Ти моя одвічна сила,мамо!
Обіймають мене два крила.

Ти мене завжди рятуешь, мамо,
І з тобою поруч мої сни
Я сумую, я далеко, рідна,
Але ти плекаєш мої дні.

Наче сонечко яскраве зійдеш,
Посміхнешся та ростане сніг.
Ти мене турботою зігрієш,
Я без тебе, мамо, темна ніч.

Дякую тобі що ти мій янгол
Що твої молитви бережуть
Я без тебе наче крил не маю
Моя рідна та одвічна суть

Вишиванка

Я вишиванку до долоней притулю,
Та мрії світлі небу прошепочу,
І свічечку тихенько запалю,
Молитви нескінченні з дня до ночі

Я вишиванку донечці вдягну,
Під захистом нехай дитина буде,
Молитву прошепочу рятівну,
І мій Господь про неї не забуде!

Нехай вже згинуть темні сили зла!
Підступні, нескінченні перешкоди
Я так втомилась, матінко моя!
Молю тебе спинити ці  незгоди!

Моя країна зараз у вогні
Як це спинити Божечко не знаю
Лише молитви шепітом блаженим
Повторюю іконам у ночі!

Від душі до Бога рівненька дорога

Від душі до Бога
Стелиться дорога,
Стелиться стежинка,
Там де неба край.

Ти склади долоні
До своєї долі,
Та молитви світлі
Відпусти літать!

Відпусти до неньки
Ти своє серденько,
Залікує рани,
Зцілиться душа.

Простягни долоні
До своєї ікони,
Світлі  свої думки
В серденько впусти

Від душі до Бога -
Рівненька дорога,
Хто почує Бога,
Той почує Світ.

Омріяна

Мої поламані слова залиш собі,
Мої пісні вже не співають навесні,
Все марно,дівчинка, все марно,
Лишились  тільки спогади мої 

Нехай на небі знов холодні зливи
На склі залишили свої думки,
Мої пісні вже не співає вітер,
Десь загубились сонячні рядки

Моя душа загублена,як ніч,
І тане неомріяне в тумані
До тебе доторкнутися думками
І знов писати чорно-білий вірш

Залишити тебе в віршах своїх
На самоті серед рядків духмяних,
І пестити тебе, дитя мале,
Кохати ніжну до нестями

Пристрасть

Мені хочеться тебе більше
І наснагу мені нездолати
Ті шалені гарячі ночі
Навіть стали мене лякати

Мені хочеться тебе близько
Очі в очі душа до душі
І горіти в твоїх обіймах
Диким полум;ям у ночі

Мені хочеться тебе вічно
Ніжним шепітом у віска
Притягни обійми міцніше
До мурах розумію-твоя!

І до біса усі мої сутності
Ти в обійми мене загорни
Подаруй мені стиглої ніжності
Доторкнись до моєї струни



© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Стиглий серпень

Стиглий серпень торкається ніжно
Легким подихом нового дня
Та яскраве тягне простирадло
На гостинні щє сонні поля

І співа під будинком зозуля
Подих ніжний - барвисте життя
Доторкнутись до мрії можливо
Бо в душі радість кожного дня

Вже лунають знайомі прогнози
Серпень дійсно вступає в права
На душі моїй сонячні прози
В них омріяна радість моя

Знов глінтвейн зігріває на вулицях
Та життя завмирає на мить
Пестять серце мої прогулянки
Та душа моя ніжно щемить …

© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Думки

Одна на двох у нас з тобою ніч
Лишились дні омріяні в тумані
І я до тебе наче легка тінь
В обійми притягну принаймні

До тебе лине серце та душа
Єдине що залишилось між нами
Духмяна ніч, та пам;яті струна
На серці лине біллю до нестями

Одна на двох у нас з тобою ніч
Ти десь далеко зірочкою сяєш
А я тримаю на грудях листа
Ти в ньому… так мене кохаєш

І посмішка твоя завжди зі мною
Вона оберігає наче хрест
Я мовчки тебе сонечко цілую
Моя кохана,бережіть себе!


© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Вже не болить!

Останнє, що залишилося мені
Холодний вогник,котрий не зігріє
Щоб не робив би як би не плекав
Він не зігріє та не спалахне!

Вже у минулому моя нестерпна мрія
Позаду все, і більше не болить
Я все забула, що було раніше
Я відпустила, хай воно летить!

Остання осінь, ще мене блокує
Але ж до неї збільшую свій крок
Вже не болить, та серденько радіє
Дощі змивають темряви мої!

Залишилася тінь, вона як спалах гіркий
Безжальна тиша, руйнівна межа
Я відпускаю та лікую нерви
Я не чекаю на твого дзвінка…

Воспоминания

Нацарапает на стеклах дождь
Тихое желанное люблю,
Но не сможет он увы помочь
От меня ты очень далеко!

И стихи мои не долетят
Через череду холодных лет
Потерялись в буднях адреса,
Времени размерен скрытый бег!

Так хотелось в прошлое порой
Заглянуть, ну хоть одним глазком!
Там цвела рябина под окном
Помнит ли наш первый поцелуй?

Нацарапает на стеклах дождь
Еле слышное моё люблю …
Только я его не повторю
Время в спять увы не повернешь.

Які є ліки від журби?

Які є лікі від журби та болю
Гаряча кава , сонячна весна?
Чи може осінь залікує долю
Барвистим простирадлом сподівань

Чи може я вже дійсно захворіла
Та дотик залікує небуття
Твій дотик чемний, до моєї мрії
На жаль невчасна, марення мої

Вже вітер по осінньому безжальний
Дощі завчасно залікують біль
Скрипаль заграє, музику печалі
Та заблокує подумки мої…

Які є ліки від журби та болю?
Твої обійми, вогники твої
Чи може то моя остання мрія
Яка тремтить на серці у ночі….


© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Если -бы!

Научится бы стирать обиды!
Боль свою на скрипке не играть.
Не меня ни душу не судите,
Без него я не могу дышать!

Каждый раз одни и те же грабли!
Каждый раз одна и та же боль…
Ангелы мои давно устали!
Я прошу мне сердце запароль …

Две души, когда-то воедино
Танцевали страстно под луной!
Ты любил и я тебя любила
Занавесив окна тишиной …

Ты не удержал я отпустила,
Затеряли чувства города!
Если б не любила не грустила…
Если бы любил не потерял!

© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Моё откровенное!

Я часто прячу за улыбкой
Свои печальные глаза…
Нет, жизнь не кажется мне зыбкой.
Я изменилась навсегда!

Я просто стала чуть мудрее,
Жизнь научила не робеть!
На моей нежной тонкой шее
Никто не сможет усидеть!

И может это очень грубо,
Но к черту посылаю я!
Всех тех, кто поступает глупо
Как подколодная змея!

Мне лицемерить не пристало,
Не в том живем сейчас “раю”
Где каждый тянет одеяло,
На свое личное люблю!

© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Так странно…

Так странно,будто не любила
Нет боли , холода, тепла…
Тебя совсем я отпустила,
Сожгла эмоции дотла!

Мостов пылающие реи,
И горький привкус пустоты …
Мне сердце больше не согреет,
Нет хуже в мире клеветы…

Так странно,вроде и любила
Болела, плакала, ждала…
И даже где-то холодела
И плакала моя душа…

Но видно всё переболело,
Переиначилось ,сожглось…
Быть может где-то тяготело,
Но слава Богу обошлось!

© Copyright: Кударенко Елена, 2024

Без кота жизнь не та

Почему - то без кота,
Ну совсем уж жизнь не та!
Нет же рядышком хвоста.
Значит в доме пустота...

Не мурчит под ухом кот,
Значит вовсе нет забот.
И тебя никто не ждёт
В комнатах тоска живет.

Шерсти на кровати нет,
На душе бронежилет?
Не царапан новый пол,
На окне цветок расцвел ...

Не порядок это друг
Нужен вам другой досуг!
Подарю - ка вам кота
То - то будет красота!