Новые высказывания - На украинском языке

Розбав моє солоне

Море обіймає мене
Ніжно поцілунком сонця
Лікує моє таємне
Загортає в обійми наче дитя
Доторкнись ніжністю
Доторкнись поцілунком
Розбав моє солоне, злікуй
Я сумую без тебе, але я повернусь.
Злікуй моє солоне … моє гірке
Твоя сила надихає мене
Все буде добре…. всё буде…

як ти з’явилася в моїх думках ?

як ти з’явилася в моїх думках ?
ми ледь знайомі з тобою
проте, ти мені дуже цікава, настільки,
що тепер важко. Ось від чого усі болі.

ці болі можно описати не фарбами знову,
а намалювати її неповторною красою!
вона дуже мила і розумна, до того
звучить як ідеал. сорі, але по-іншому не буде ніколи.

зі мною таке вперше! Я не розумію, чому
турбуюсь, чому цікаво: де і як ти?
я навіть підтягнув свою рідну мову,
щоб вже на сто відсотків сподобатись тобі.

минуло пару днів, а мені й досі цікаво,
що вона любить, і які в неї плани
я вже потрохи з’їхав туди,
де говорю не я, а щось вище ніж я.

думав я так, і гадав не раз
як «ти з’явилась в моїх думках?»
це я щей досі пояснити не зміг
дуже хочеться, однак знаю точно-відповідь в тобі.

Бабуся (Бабушка)

А моя бабуся, завжди мене чекає
Як тільки приїду, борщика зваре.
Як піду гуляти, в зелене поле,
Завжди мене чекатиме в домі просторим.

Сяде поруч з ґанком, ковтинку мені звяже.
Їй ж так важливо що онук їй скаже.
Завжди любитиме, ніколи не покине,
А у ніч холодну, ковдрою вкриє.

Їй для мене нічого не шкода.
Бережеть своїх бабусь!
Поки не прийшла біда...


Перевод стиха с Украинского для русскоговорящих пользователей (из за того что оригинал написан на Укр. стих немного не рифмуется).


А моя бабушка всегда меня ждёт.
Как только приеду, борщика сварит.
Как пойду гулять в зелёное поле,
Всегда меня будет ждать в доме просторным.

Сядет у крыльца, кофточку свяжет.
Ей ж так важно что внук скажет.
Всегда будет любить, никогда не бросит,
А в ночь холодную, одеялом укроет.

Ей для меня ничего не жаль!
Берегите бабушек, пока не пришла беда!


Борщь(борщик)- украинское народное блюдо.

Як же я ладна кричати.
Від болю й страху на душі й в серці.
Мені так важко в такому жорсткому світі.
Я благаю, молю бога.
Аби люди нарешті схаманулись;
Аби нарешті все скінчилося;
Й мир настав у світі білим.
Я все молю-молю,благаю його.
Вірю, все скінчиться.
нарешті мир настане, все буде добре.

O.П

26.11.22. А.Глебова.

Мы важили душами більше ніж
легкий легіт і часто спинялись
дивитись як ти стоїш .
Глазами дитини торкались
до твого неба
Коли відпускали назавжди
кінцівки криш.І треба
ідти скрізь стіни дощі і гради
З розірваним серцем навпроти
пташиних стай -тебе відпускають
свої і чужі гармати
Тебе розрива на мить.
Тільки не вмирай. Бо
Сонце щодня де рухливий
гомін.Торкнись свого неба
А раптовий буревій -
не важить нічого,нівроку,
мы будем дома.Де тепло.
Де справжні живі гілки
всміхаються у вікно.
Де свято і де світло.

Я сумую за тобою, тато

Я сумую за тобою, тато,
Хоч і років вже пройшло багато,
Як пішов від нас у небуття,
Пам'ятаю, у моєму серці ти на все життя !

Церква із вагонки
Молитва із колонки
Піп з айфоном
Кадило з гідропоном

Ікони над свічками
Патріархи із ножами
Зачаття без гріха
Віра для лоха

Любому дядькові

Приїжджають до рідної хати,
А там плаче,моя рідна мати
Плаче,й кличе мене до себе.
Тай каже із мокрим очками
Плаче,  й скрізь гірські сльози  каже
Каже, що його більш  не ма, нашого любого Віті більш не ма ...
Не так гірко плаче, плаче й каже :"
Доню, це не жарт, його не ма - його не ма."
Лише каже моя мати.
Ось тільки тоді я зрозуміла , що це не жарт, та його не ма, нашого любого Віталій больш нема...

Тато

Тато це одна людина, яка завжди любитиме.
З татом завжди можна згадати чюдові моменти.
З татом можна про все поговорити, тато це твоя пітримка та допомога в серці.
Я дуже хочю щоб усі любили своїх тат і також помагали їм і пітримували в складні моменти.

Так все цікаво, але важко до болі у задумках покрай з'являється промінь , мрії як пташка здіймаються в небо , усе таке справжнє і наче як в книзі , ніби то з фільму історії дивні, усе як приснилось та скоро світанок, вітер шалений думку гойдає , хочу до моря де крила літають де мрії шалені умить оживають , вдихнути на повну , відчути ту волю , здійнатись над небом та бути собою,

Я завжди була твоєю

Ти пам'ятай, що завжди я була твоєю ,
І щиро обіцяла бути до кінця
Єдиному тобі я повністю відкрилась ,
І душу разом з серцем віддала...

Можливо я у чомусь помилилась ,
Можливо надто віддана була
І начебто ти був зі мною поруч ,
Та з часом зрозуміла , я одна...

Пробач , я стримувати більше не могла
Я досі пам'ятаю кожен дотик ,
І запал у твоїх очах ...
Ти пам'ятай ,що завжди буду я твоєю
І досі обіцяю бути до кінця...

Реквієм

Ні люди, Вам того не зрозуміть...
Все змінюється що хвилини, Один лиш погляд, одна мить,
І сердце ніби камінь стигне, Любов десь там жавріє ще, але ось - ось і вже погасне. А зорі, місяць все таке, Як її очі й сердце ясне. Яка чудова була ніч, від розпачу і до любові, Здавалось декілька сторіч, горіли на її долоні. Так ніби є надія ще на зцілення і до світанку, але завжди кляте але, Розплющив очі 7ма ранку. Навколо тиша , все цвіте, життя бринить і зеленіє. Спасибі, Господи, за все. За це життя - душі страждання, Сколічине ніби дитя, Вмирало цілу ніч кохання. А час немов би занімів, О як би міг, але не можу. Залишилось лише одне, Надіятись на милість Божу.

Війна в Чечні

До Чечні українці пішли воювати,
Ну, яка породила їх бісова мати?
Що забули вони там, у клятих чеченів?
Нащо взялись до зброї, ой, лихо, ой, нене!

Кажуть нам, що чечени так б’ються за волю,
Ну, а наші – шукають там кращої долі?
Бо якби було вдома що їсти та пити,
Хто б поїхав таких самих хлопців там бити?

Ото клята, дурна, непотрібная влада!
Що не глянеш, одні невиправнії вади!
Бо якби воювали міністрів там діти,
То й війни б не було, ніде правди подіти!

Поміж білими горами

Поміж білими горами є в селі хатина,
Із віконця визирає молода дівчина.
Виглядає, серце крає, аж до сходу сонця
Із небаченого краю молодого хлопця.

За ним думкою літає в далекій дорозі,
Хто його там привітає на чужім порозі?
Із – за хмари місяць виплив,загляда в віконце,

Наче хтось дверима рипнув,
Це ти, моє сонце?
ой, як я тебе чекаю,
Падає на груди,обіймає, пригортає,
Більш не їдь нікуди!

Наречений

І знову снишся ти мені ночами...
Тебе забуть не можу я...
Люблю тебе, сиджу без тями,
Як жить без тебе я могла?...

Як все життя була без тебе?
Чому раніше не знайшла?
Та як же закохала я у себе,
Такого зайку-жениха!

Чому саме мене обрав?
Адже було дівчат і більше...
Та тут прийшов і все як є сказав...
Що покохав мене, не наче вперше!

Я знаю грамоту свободи. Її підписують мечі.

Дорога долі, за якою підемо сьогодні нікому не відомо, куди ведуть нас ці дороги , видно буде коли дійдемо до початку головної.

Я пам'ятаю минулу осінь, для неї завжди є місце, звичайно і теплий чай. Гарний ранок з яскравого сонячного світла, і запаху осіннього дощу. Листя дерев летить під нагляду вітру. Осінь така миттєва але для неї завжди є час.

Я так з тобою хочу бути,
І не бути також хочу.
Любити сильно лиш тебе,
Ненавидіти також хочу.

Щасливо вранці прокидатись
І не щасливо також можу.

В обіймах швидко засинати,
Без тебе спати хочу.
Знайти себе і не втрачати,
Хоч втратила давно вже.

І разом старість зустрічати
І нарізно я також хочу.
І за дитину піклуватись
Не піклуватись вже не можу...

Повернувся

Я бачу ту війну,
І в мене сльози ллються.
Історії оцій
Нехай не повернуться .

Коли єдиний син від матері іде.
Вона чека його,
а він країну береже.
Пройшли роки,
приїхав він , хоробрий
і змужнілий .
Таким , як мати бачила його
у снах своїх тужливих.

Зайшов до хати,
Неньку привітав
Обнявся з нею
І тихо так промовив:

"Я люблю тебе, моя мамо
Заради тебе я Вкраїну захищав"
А мати слізно промовля:
"Синочку мій , я в Господа молила,
Щоб повернувся ти із перемогою ,
Живий."

Чому від мене ти тікаєш?
Чому ховаєш погляди свої?
Невже ти не помічаєш,
Як серце б'ється, коли зі мною ти?

Ночами світло вже не горить
Та свічі запалити нічим,
Але бачив ти як зорі, очі ті мої
Горять, коли я згадаю про тебе.

А я все жду, жду тої миті,
Коли прийдеш до мене ти.
Сказати хочу, доки ще не пізно,
Що для мене світ - це ти..

Ти завжди поруч

Коли до тебе зовсім трохи,
Твій подих чую він шепоче.
Пів кроку я пів кроку ти,
Навіки зблизилися ми.

Не чую гуркіту машин,
Не відчуваю негатив.
Переді мною тільки ти,
Я сповнений від теплоти.


Нам дали вічність,щоб кохати,
Нам непотрібно гальмувати.
Коли ми вдвох в душі весна,
І за вікном промінь тепла.

Прийди, побач і обійми,
Очами ніжно пригорни.
Мелодія серця не буде згасати,
І будем під пісню ми танцювати.

Розтане сніг, пройдуть морози,
Розквітнуть барви почуття.
Заради посмішки твоєї,
Живу на цьому світі я.

Господь царює

Господь царює: хай тремтять народи!
Сидить на Херувимах Він: хай труситься земля!
Високий і величний над народом,
Хай славиться велике і страшне Твоє ім’я!

Воно святе!

Могутній цар Він суд і правду любить,
Затвердив справедливість Він, суд в Якові звершив,
Хто кличе Господа, завжди з Ним будуть,
Підносьте Бога нашого і до підніжжя йдіть.

Воно святе!

Його святі до Нього закликали,
З стовпа із хмар Він говорив до них,
Статут їм дав,
Бог слухав їх, до них Він озивався,
За злії справи їх карав,
Багато вибачав.

Підносьте Бога нашого, вклоняйтеся Йому.

Ти був колись,
Тепер немає.
Ти ж дзвонив,
А в мене гордісь.
Мені говорять,
Я невірю.
Но щож буде,
На цьому точка.
Я тебе...

Майбутнє

Минають дні і тихо плине час,
І за вікном не має тих людей,
З якими ти вітався кожен день.
У цьому світі більшість ,вірить в гроші.
Цей "чортів бог",бере за це життя.
І ті ,хто поклонився темноті
Навіки душу замочили в крові .
Тому що ,світ жорстокий та німий.
І кожен день ти спиш один.
І кожен день як дикий звір ,блукаєш в самоті своїй.
Минають дні,минають ночі ,а я стою біля вікна і як же сумно й одиноко коли країни в нас нема.
Надія є у мріях моїх там люди:світлі ,щирі та дбайливі.
Там люди вільно розмовляють там депутати помагають .
І є гарант він для людей, який для нас, а не для своїх дітей.
І буде так ,як мрію я.
Не через рік і навіть два,але це буде обіцяю.
Це мій народ, моя держава.

Ламай мене,розбий
І просто розтопчи.
Своїм коханням до другої,
Любов в душі згаси.
Нехай згорить до попелу
Кохання у душі
Ми більше не побачимо
Ці пристрасті палкі,
І той вогонь на згарищі
Згасає навесні...
А очі я заплющила,
Не бачити б цього
Як ти, немов розгублений,
Душа твоя тремтить,
І погляд твій загублений
Сльоза десь там бринить...

Зустріч з тобою!

Ти найкращий кого я зустріла,
Навіть не знаю як це пояснити,
Я ж ніколи й кохати не вміла,
А зустрівшись, ти дав зрозуміти,
Я з тобою нарешті дізналась,
Значення слова "ЛЮБИТИ"!

Місяць і зорі

Сьогодні в ночі літала я !

Чи то так зорі сяяли яскраво...

Чи то так солодко було мені...

До місяця я
піднімалася.

Він друг, товариш мій.

Мене, до себе кличе часто.

І у коханні зізнається, у вісні.

Йому я душу відкриваю, і розповісти можу все, все, все!

І Він мене ніколи не осудить...

Лиш міцно за руку візьме...

І ніжно, ніжно поцілує...

А поцілунок після сну, на вустах залишить, солодкий присмак меду.

І місяць любить все мене....

А я кохаю зорі...

Блакитне небо восени кохаю я....

І пристрасно кохаю темну ніч!

В ній завжди яскраво палають зорі!

Палає з ними і серце моє....

І місяць мій, він завжди зімною поряд...

Оберігає від висот страшних, широких безтрашних польотів.

Тихенько він буває плаче, коли туманність і ніхто його не бачить.

А його жалію, неначе немовля своє рідненьке.

І часто він мене питає, соромиться і темніють його боки.

- Чому не я?

- Чому ти любиш зорі?

І що тут милий тобі скажеш....?

У серця лиш свої закони....

Буває так, що любимо одних, а
нас кохають інші......

І що поробиш, серцю не на кажеш!

Поглянь на мене, я теж тебе люблю,
як друга вірного, що світить у ночі.

Немов як день, стежинки прокладаєш.

А зорі я кохаю серцем!

То поклик мій душі!
Не вдієш тут нічого...

Мені вже милий час...

Виходить сонце з-за гори...

І ти не плач!

Я буду знов чекати ночі.

І будем знов літати ми!

Лиш тільки ти - І я...

- І ніч...І зорі...

І навіть у туманності прийду!

Прийду обов'язково!

Бо день, малює сонце!

А ніч дарує мені крила!

Ніщо того не варте на землі!

Як ніч!

Яка малює зорі!

Коли лечу на небі я,

Над зорями яскравими до тебе!!!

©Ольга Коваленко-Шелих

… показать весь текст …

Не йди...

..... Не йди......

Благаю тебе не йди.

І моє серце не відпусти.

І навіть коли я буду від болі, у злості кричати в ночі ...

- Йди!

ИТи тільки не йди!

Лише не йди,благаю...

Бо то не я!

Бо то душа кричить, від болю і від жалю !

Як любиш, то просто обійми!

Та не відпусти!

Благаю...

Лише послухай своє серце!

Поглянь в мої очі яскраві!

Що бачиш ти в них?

Те що розгледіти зміг , то все навіки твоє!

Не йди!

Благаю тебе, тільки серце моє не відпусти!

Бо як відпустиш, то воно помре!

Лихої долі, без тебе воно не витримає .

І як любов твоя осліпне, чи мене...

Від тяжких днів життя вона зупиниться.

І піде в забуття !

Поглянь знов в мої очі яскраві!

Послухай як б'ється серце у скронях!

Як подих завмирає!

Коли я поряд з тобою!

Бо справжня любов не вмирає!

Вона або є спочатку,

Або її і потім немає!

© Ольга Коваленко-Шелих

… показать весь текст …

НІКОЛИ!
Чуєш? НІКОЛИ!
Не жинися за ти кому ти не потрібин!
Йди до того хто тебе завжди чекає!