Лучшие стихи - На украинском языке (Страница 5)

Життя се дiвчинка в веснянках.

Життя се дiвчинка в веснянках
Юрий Сафроненко
Епiграф: Дiйсний Поэт - се такий самий ЧолоВiче, як й усi! Тiльки вiн знае, де й куди яке слово слушно поставити! =GoldKing= 29.06.2021
Нiколи не спиняй ходу та не звертай з своей дороги! =GrafBorisfen=02.07.2021

Життя, неначе дiвчинка в веснянках!
З вiконця посмiхаецця менi!
Розбiглися по щичках, як по ганках
Рудi Дитинства босоногi днi.

Щоб зачіска вогнем заполихала,
Світанка фарбами її розмалював.
По березі від захвату стрибала
Найкращою з усіх своїх забав.

Руді яскраві зайчики віхрасті -
Се поцілунки Сонечка горять!
Вони охороняють від напасті,
Дозором Світла від ганьби
с
т
о
я
т
ь
!

Тебе я радував ракитною порою,
Щоб коси росами іскристими умились.
Під небом, повним первозданній синевою,
В очах щоб радість безшабашна народилась.

I серед хмар, що нинi пропливають,
Стрибне в свiдомiсть сонечка зоря.
Та то ж веснянки! Знов вони iграють,
Дитинства посмiшкою свiтлою горя.

Любові ордена такі яскраві
З небес на землю не дають упасть.
В очах іскринки хитрі та лукаві
Капризи Долі се дівчача страсть!

А свiт вирує в дивних забаганках,
Смiєцця, що не трапицця й у снi...
Але Життя - та дiвчинка в веснянках!
З вiконця посмiхаєцця менi!

=GoldKing=14.05.2021

тебя я радовал порой,
что б усмехнулась мне украдкой,
под неба нежной синевой,
укрывшись скромно плащ-палаткой!

Палаюче серце Данко. =GrafBorisfen=

Палаюче серце Данко. =GrafBorisfen=
Юрий Сафроненко
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~ У мене - як у рідній теплій хаті!
~ Зайшов у гості, далі не підеш.
~ У горщику вареники лопаті,
~ Та чай із медом.
~ Соняшник
~ авжеж...
~ Усюди, де ти будеш мандрувати,
~ Мої вірші ти будеш пам'ятать.
~ Бо в них є мед і сіль,
~ Дитинство, батько й мати!
~ В них Сила й Воля,
~ Україна,
~ Слава,
~ Рать!
=GrafBorisfen=17.12.2020/Українська Республіка Велика Київська Русь - це уся Наша планета Земля!/
;;~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~;;
Палаюче серце Данко.
За легендою з твору Максима Горького "Старуха Ізергіль"

Обабіч лісу степ шумів,
А в лісі - хащі та болота,
І жоден йти в той ліс не смів,
Бо там - погибель та мерзота.

А степ бринів своїм життям -
Тут бджілки квітки цілували,
Шарілись зорі майбуттям,
Троянди стежками гуляли...

Раптово зла та хижа сила,
Що чатувала осторонь,
Ганьбою смерті степ накрила,
І день поринув у вогонь.

Всі встали в бій за Волю рідну -
І день, і ніч звеніла сталь!
Але навалу ту огидну
Здолати не змогли, нажаль.

Прийшлося Русам відступити,
До лісу з хащами болот,
Щоб знову сили відновити,
Та зберегти від смерті Род.

Навколо темрява колюча,
Коріння лапами стирчать,
Погибель темна та вонюча
Усіх жадає розірвать.

Що ж тут робити, як тут бути?
Назад немає вороття.
Бо там ганьба та рабства пути,
Там прірва - шлях у небуття.

Попереду ж - дремучі хащі,
Та топі гибельних болот...
І пали духом, бо ледащі
Злій долі дати відворот.

І разом темрява всіх жахом
Сковала волю йти вперед,
Ганьба із панікою й страхом -
Робили лісом очерет.

Тут вийшов молодий хлопчина:
- Сидяча паніка - то жах!
Для тих, хто скигле - трясовина,
А хто борець - здолає шлях!

І Данко всіх повів крізь хащі:
- Триматись разом, як один!
Не страшен морок й вовчі пащі,
Якщо ти Роду вірний син.

Всі зупинились й зароптали:
- Куди ти нас завів, юнак?!
Де ми були, ми б не пропали!
А звідсіля нам вийти як?

Ти зрадив нас й завів в халепу!
Смерть ти отримаєш від нас!
І кинув він в юрбу свирепу:
- Ще не кінець, і ще не час!

Попереду жде перемога -
До неї нелегка дорога!
Йому у відповідь луна:
- Ми йдем вже вічність!
Де вона?!

Темрява й морок ликували,
Дощем цю злобу поливали.
Ганьба, де злагоди нема!
На зміну спору йде війна...

І зиркнув він на цей гармидер,
З погруддя серце своє видер,
Підняв, як сонце над собою,
Над ошалілою юрбою!

- Усі - вперед! До перемоги!
Я вам осяю всі дороги!
І морок миттю відступив,
І дощ забув, що з неба лив.

І ліс загув від топотіння.
Дрібницей стали всі падіння...
І той, хто гинув, - сміючись,
На сонце теє дивлючись!

Шарахались дерева з шляху,
І страх вмить вивернув рубаху.
Бо Жага Волі - Сила Сил -
Це зірка для усіх вітрил!

Раптово темрява пропала,
Доба навколо світла стала.
Ліс відступив, і вщухла злива,
Поперед очи - в квітах нива.

Навколо світ цвіте та сяє!
Під сонцем соловей співає,
Веселка землю обійма, -
Крізь хащі дерлись недарма!

Тут степ бринить своїм життям -
Та бджілки квітки знов цілують,
І зорі в мріях майбуття
Проміння росами фарбують.

А Данко посміхнувся й став,
В руці вогонь іще палав,
Вдихнув погруддям вітер Волі -
Жаданий, рідний аж до болі!

Вклонивсь на грудь, схилився долу,
З долоні серце покотилось,
І пульсом перемоги билось.
Душа героя вийшла з тіла,
І світлим ангелом злетіла,

Але юрбі все це - дарма -
Співає радості сурма!
Потопотіли фсі до дива -
Жаданна, світла, вільна нива!

Яка їм справа до героя.

Лише один від них відстав,
Навколо озирнувся й став,
Де серце сяяло іскрою.
І тихо наступив
ногою...

...
Коли зоря роняє сльози,
Вклонились долу всі берьози,
Роса іскринками блищить -
То серце Данко
м
а
й
о
р
и
т
ь
!

П/Н.
...Якщо ти став на шлях до бою,
До Перемоги над ганьбою.
Не зупиняйся! Йди вперед!
І вщухне ліс, як очерет.
Сильніш палаючого Серця
Немає в світі більш нічого!
Любов безмежна й Жага Волі -
Це прапор сяючий Життя!
Та шлях у світле Майбуття.

Та подивіться вгору люди! -
Там серце Данко нам палає -
До перемоги всіх гукає!
А всі неначе наважені
Шукають щастя у кишені...

=GrafBorisfen=15.12.2020/Мiдгард - планета пiд яскравим серцем Данко/

Украина

Моя улюблена країна,
Оспівана в віршах, книгах, піснях,
Квітуча, рідна, мила, Україна,
Тебе я бачу у чарівних снах.

Хай мирна буде кожна мить,
Розквітнеш, збагатієш ти з роками.
А стяг на небі гордо майорить,
Пшениці й неба кольорами.

Вплітають у вінки колосся,
Маки, волошки, польові квіти.
Стрічки яскраві у дівчат в волоссі -
Це символи є цноти та краси.

Вишиванки, не бренди модні,
Мова дзвенить як солов'їний спів,
Багата на таланти народні,
Ти любиш своїх доньок та синів.

Тепле молоко, свіжа паляниця,
У господині кожній завжди на столі,
Шмат сала, смачна вода з криниці,
Фрукти, овочі з городу на селі.

Улюблена та рідна, Україна,
Оспівана в віршах, книгах, піснях,
Квітуча моя, мила, Батьківщина,
Тебе я бачу у чарівних снах.

© Copyright: Ириша65, 2021

«Світанок у рідному місті».

Ранок, зірки на небі розчиняються,
Тихесенько світанок опускається,
Ще світить вікон яскраве намисто,
Прокинутись прагнуть люди та місто.

Новий день радість нам та посмішку дарує,
Хтось каву п'є, інший кошеня годує,
Гримить та їде попід вікнами трамвай
Говорить неначе : «Гідно ранок зустрічай».

Ще повітря випромінює прохолоду,
А сон дарує легку насолоду,
Від метушні та шуму місто спочиває,
Мирний новий день країна починає.

На вулиці люди кудись поспішають,
Дітлахи подвір'ям з цуценям гуляють.
Самотній в парку сивий музикант,
Яскраво грає, віддаючи місту свій талант.

Так швидко тихий ранок проминає,
Й полудня вже сонце в небі досягає.
Чарівне місто моє, найкраще на землі,
Світанки росні , лагідні дарує щиро нам свої.

© Copyright: Ириша65, 2021

Життя є почуття

Не треба мені часу,
Не траба мені ласу…
Не повинні ми терпіти,
Не повинні ми тремтіти.

Бо ж, почуття цінніши за життя,
Чи може життя складають почуття…
Почуття кожної людини мають визнання,
Мають свою своєрідну долю.

Якщо ти хочеш плакати, то плач.
Якщо кортить тобі любить, то кохай собі на щастя.
Головне у цьому ділі, щоб ти не тікав,
Від своїх внутрішніх бажань.

Бажань сказати, що ти любиш.
Бажань сказати, що образило тебе.
Тож ти просто не ховайся,
Пам’ятай, про те що маєш визнання.

Весна

Любов до тебе сильна,
Немов це весна.
Та мої почуття немов квіти,
Розквітають у квітні.

Хоча б на хвилину тебе обійняти,
Так ніжно, немов то троянда.
Та й милуватись тобою кортить,
Неначе ти рожевий тюльпан.

Сумую па табе

Неба у ясных зорках,чысты небасхiл
Няма тябе сення,але ж раней ты быу
I вось ,сяджу одна я,каля забытых месц,
Нiхто цяпер не прыйдзе,i так атрутна мне,
I я заплюшчу вочы,пабачу можа сон,
Як мы с табой гуляли,ля ясных аблакоу
Але трывожна неяк,чаму не зразумець..
Звяртаюсь зноу да неба,
Спрабую усё забыць..
Твой вобраз прад вачыма
Сцiскае сэрца мне...
Няма тябе сення- сумую па табе!!!

З днем народження сину

З днем народження сину, ювілейна дата!
Приймай привітання від мами й тата.
Від щирого серця сьогодні вітаєм,
Щоб кожен день мирним завжди був, бажаєм.

Щасливим будь поруч з своєю дружиною,
Всі мрії збуваються кожну хвилину,
Нехай доля приємні сюрпризи дарує,
Здійсняє бажання всі та капризи.

Ми з татом любим тебе й обіймаєм,
найкращої долі в житті бажаєм.
Хай шлях твій щасливим буде.
Брат, вірні друзі завжди поруч будуть.

Перепони, незгоди хай вітром здуває,
Міцного здоров’я ми, синку, бажаєм.
Ти наша - гордість й життєва підтримка,
Хай Ангел завжди допоможе, синку.


© Copyright: Ириша65, 2022

Мама

Мама- життя мені подарувала
Янголом добрим для мене стала,
Тихо вночі колискові співала,
Ніжні обійми мені дарувала.

У важку годину мене захищала,
А коли плакала вміло втішала.
Ласку свою та любов дарувала
Мудрі поради завжди надавала,

Серце матусі теплом зігрівало,
Мамині руки завжди обіймали.
Мамина посмішка промениста,
Ласкава, добра, ярка як намисто.

Дякую , мама, за все що ти дала,
Промінцем світла в житті мені стала,
За те, що взамін нічого не просила,
Сильно та щиро мене ти любила.

Детское. Детки Украины

Зернятко до зернятка
На долонях мир
Я благаю Боженька
Захисти наш дім

Рідна мова сонячна
Мати брат сестра
Мір наповнен спокоїм
Рідна сторона

Мрії моєї Ненечки
Золоті жнива
Вільна Батьківщина
Вільнії міста!

Зернятко до зернятка
Колисковий вир
Дітки України
Потребують мир!

Самотня осінь

Це буде самотня осінь,
Хоча я так сильно її люблю
І такою чужою здається та постіль,
Де в снах я й досі з тобою сплю...

Це будуть до болю знайомі дороги,
По яким з тобою я більше не піду
І від болю серце рватимуть тривоги,
Бо я й досі тебе люблю...

Це буде - наче зима,
В якій без тебе я замерзаю,
Де в мільйонах тебе нема,
Де я з розбитим серцем
Тебе кохаю...

З днем весілля

З днем весілля Вас вітаємо,
Щастя безмежного бажаємо,
Хай очі завжди сяють від кохання,
Усі здійснюються мрії та бажання.
Щоб у хаті завжди затишно було,
Теплота жила там, з радістю добро,
Сміх дитячий скоріше пролунав,
Вас Господь завжди оберігав.

Мальви

Бабусина хата, там мальви цвітуть,
У віконце до нас заглядають,
Так затишно було в дитинстві тут,
Світлини про це нагадають.
Як посміхалися мальви мені,
Омиті сріблястою росою,
Любила вставати я в досвіт в ті дні ,
Та бігти до річки босою.
А мальви тягнулись до сонця та ввись,
До неба, де плили хмаринки,
Сором'язливі ,тендітні, барвисті -
Дитинства мого частинки.

Життя

Кожен ранок ти встаєш
По тоненькій мотузці йдеш,
Та тримаєш життя баланс,
Бо отримав один лише шанс.
Требо правильний вибір зробити
З двох одне почуття залишити:
Честь чи підлість, любов'ю - ненависть,
Гнів - терпіння, безсердечність чи жалість.
Глядачів навколо повно,
Є такі, хто бажають давно
Щоб неправильний крок зробив,
Оступився чи шлях загубив.
Але багато э інших людей,
Не байдужих до долі твоєї,
Ті, хто люблять, допомагають,
Та як ангели оберігають.

З ювілеєм

Ювілейна сьогодні дата,
Подарунків, сюрпризів багато,
Рідні , друзі тебе вітають
Та від щирого серця бажають
В мирі, злагоді довго жити,
Щасливою бути, не хворіти,
Посмішкою день кожен зустрічати,
Та усі свої мрії здійсняти.
Бути коханою та кохати,
Від дітей, онука радість мати.
Шістдесят - ювілей красивий,
Мудрість, досвід є, маєш сили
Жити, мріяти , мандрувати
І ще багато ювілеїв зустрічати.

Рік минув, як ти від нас пішов

Рік минув, як ти від нас пішов,
За вікном такий же день туманний,
Вічний спокій в небі ти знайшов,
А на серці не втихає рана.

Листопад, 13 число, день цей
для нас завжди сумна дата,
Дуже рано ти з життя пішов
Мрій та планів було ще багато.

На могилу до тебе прийдем
Нам з світлини щиро посміхаєшся,
В нашій пам'яті , серцях живеш,
На завжди ти з нами залишаєшся.

Троянди на снігу

Цвітуть троянди на снігу,
Цвітуть яскраво
Лелеки відлетіли вдаль
І сну немає…

І свічечка  горить,
Лампадка мріє-
Війна закінчиться, повір,
Та мати сива…

Вбрання яскраве на снігу,
Зів’яле листя,
Але молитви знов летять
І віра міцна!

Знов у віконце вітер б‘є
Немає світла
Але надія не вмира
Війна скінчиться!

Мои діти

Найдороще, що я маю в світі -
Це мої уже дорослі діти.
Кожну мить життя, кожну хвилину,
Піклуюся за обидва своїх сина.
Я люблю їх просто до нестями,
От така в них неспокійна мама.
І готова я своє життя віддати,
Щоби щастя було в них у хаті.
Щоб були здорові та кохані,
Більше нічого не треба мамі.
Одружилися мої синочки,
Не невісток привели, а дочок,
Хай щасливі будуть в них родини,
В мене тепер дві доньки, два сина.

Якій вже світанок ти зустрічаєш?

Якій вже світанок ти зустрічаєш?
Скільки ночей ти очей не зімкнеш?
Якій сніданок, натхнення шукаєш?
Шукаєш, шукаєш, але ніяк не знайдеш.

А, мабуть, це те, що потрібно знайти.
Без чого очей не зімкнеш ти в ночі,
Без чого не стали б успішні митці,
І те, що дарує світло в пітьмі.

І нащо були ті безсонніє ночі?
Ті вірші до ранку?
Й твої голоси,
Що досі блукають в моїй голові..

І знову я,неспроможний тебе досягти,
Ти так далеко,
Справа, що ж там, не в ходьбі!
А тим, що ти ранила надто багато..
В голові я тримаю твою марноту, крики, сльози..
Без них не обійшлося..

Навіщо вбивала мене ти в ті миті,
І мої думи тобою убиті,
Все ще продовжують думать про те,
Як доторкнутися твої щоки,руки, декольте..

Вбивала мене ти щодня,
І без жалю.
Стражданням моїм не було тоді краю.
Навіщо тоді про любов ти казала?
Адже ти знаєш,
Якій я вже світанок стрічаю..

Кохання на подальше все життя

Кожен душу на замки замикає,
Хай чужі туди не заходять,
Я ключи від твоїх замків маю,
А до моїх твої ключи підходять.

З тобою поруч мені зручно та тепло,
В безпеці завжди відчуваю себе я,
Безцінний подарунок небо нам дало-
Кохання на подальше все життя.

Ти моя одвічна!

Мамо, ти життя подарувала,
Ти під серцем ростила дитя,
Та в бессоні ночі ти співала...  
Колискові - в них моя душа!

Як же пахнуть твої руки, мамо!
Я в обіймах тану, як дитя.
Ти моя одвічна сила,мамо!
Обіймають мене два крила.

Ти мене завжди рятуешь, мамо,
І з тобою поруч мої сни
Я сумую, я далеко, рідна,
Але ти плекаєш мої дні.

Наче сонечко яскраве зійдеш,
Посміхнешся та ростане сніг.
Ти мене турботою зігрієш,
Я без тебе, мамо, темна ніч.

Дякую тобі що ти мій янгол
Що твої молитви бережуть
Я без тебе наче крил не маю
Моя рідна та одвічна суть

Ангелы хранители

У кожного ангели охоронці є ,
Вони усе життя поряд із нами,
Скрутна година коли настає,
Дбайливо обіймуть вони крилами.

Оберігають завжди вони нас,
Та дуже часто знаки посилають,
Коли не чуєм ми погрози чи образ,
Та оступитись нам не дозволяють.

Нас люблять, дуже вірять вони в нас,
Всі помилки нам у життю прощають,
Бо душу нашу бачать без прикрас,
Навічно шлях до Бога вистилають.

Вишиванка

Я вишиванку до долоней притулю,
Та мрії світлі небу прошепочу,
І свічечку тихенько запалю,
Молитви нескінченні з дня до ночі

Я вишиванку донечці вдягну,
Під захистом нехай дитина буде,
Молитву прошепочу рятівну,
І мій Господь про неї не забуде!

Нехай вже згинуть темні сили зла!
Підступні, нескінченні перешкоди
Я так втомилась, матінко моя!
Молю тебе спинити ці  незгоди!

Моя країна зараз у вогні
Як це спинити Божечко не знаю
Лише молитви шепітом блаженим
Повторюю іконам у ночі!

З днем народження

Багато щирих привітань,
Любові, втілення бажань,
Кохання, радості, тепла,
Щоб доля щедрою була,
Хай тобі усе вдається,
Вдача лагідно всміхнеться!
Хай не підводять здоров'я та сила,
Доля буде ласкава і щира.
Вірний товариш, гарний батько й чоловік,
Нехай щастить, Петре, тобі весь вік!
Та оминають біди та нещастя,
Живи і мрій, бажаю щастя,
Миру, добра і натхнення
Та радісного повсякдення!

Від душі до Бога рівненька дорога

Від душі до Бога
Стелиться дорога,
Стелиться стежинка,
Там де неба край.

Ти склади долоні
До своєї долі,
Та молитви світлі
Відпусти літать!

Відпусти до неньки
Ти своє серденько,
Залікує рани,
Зцілиться душа.

Простягни долоні
До своєї ікони,
Світлі  свої думки
В серденько впусти

Від душі до Бога -
Рівненька дорога,
Хто почує Бога,
Той почує Світ.

Щастя

Сьогодні відзначається незвичайне, але дуже приємне свято – Міжнародний день щастя. Адже саме щастя є однією з основних цілей людства.
Щастя – воно навколо,
Щастя - тепле й чудове,
Щастя – частинка дива.
Щастя - природа вродлива.
Щастя - це квіти у полі,
Щастя – це небо та зорі,
Щастя – це гори та море,
Щастя – життя без болю,
Щастя – у добрім слові,
Щастя – у щирій розмові,
Щастя - посмішка ласкава,
Щастя – це з ранку кава,
Щастя - кохана поряд,
Щастя – ласкавий погляд,
Щастя – руки дитини,
Щастя - батько, мати, родина.
Щастя – затишок в домі,
Щастя – це друзі, знайомі.
Щастя – здоров’я рідних,
Щастя – у вчинках гідних.
Щастя – почути «кохаю»,
Щастя – те все, що я маю.
Щастя - яскраві бачити сни.
Щастя - це світ без війни.
Щастя – це мрій кришталі,
Щастя – життя на Землі.
Ириша65

Омріяна

Мої поламані слова залиш собі,
Мої пісні вже не співають навесні,
Все марно,дівчинка, все марно,
Лишились  тільки спогади мої 

Нехай на небі знов холодні зливи
На склі залишили свої думки,
Мої пісні вже не співає вітер,
Десь загубились сонячні рядки

Моя душа загублена,як ніч,
І тане неомріяне в тумані
До тебе доторкнутися думками
І знов писати чорно-білий вірш

Залишити тебе в віршах своїх
На самоті серед рядків духмяних,
І пестити тебе, дитя мале,
Кохати ніжну до нестями

Сукня вишита любов’ю

Білу сукню одягає дівчина
Таку чарівну, казкову.
Сукня спадає з пліч
Так ніжно, так тихо.
Та губи її мовчать,
А очі мов квіти,
Серед зими спорошені маки.
У білій сукні, як янгол небес.
Мов сніг, сяє як зорі.
Волосся падає,
Мов зірвані квіти.
Сукня спадає з пліч
І руки її підло тремтять.
В пошуках «любого»
Розум втрачала.
І бажання до стелі летять.
І по венам не кров,
А кохання текло.
Сукня падала з пліч,
А він душу її цілував.
У вісні зрадливо кохав.

Як сонце засяє

Як сонце засяє у квітах небес.
І хмари потіх, здійметься вітер.
Вітер смутку й негод.
І сонце янгольських крил
Здійметься буря, янгольський плач.
І дощі поринуть рікою
Мов ті карпатські ріки.
А у морі, здійметься шторм.
Гроза порине у небо
І янголи мовчки летять.
Досить шторму, та вітру сваритись.
Сонце своїми променями
Мов птах, крила діймає
І сварку розіб’є на друзки.
Тепер і море спокійне,
Кораблі не потонуть.
Не стануть вони, грою небес.
І квіти розквітнуть, у тихому мирі.

Пристрасть

Мені хочеться тебе більше
І наснагу мені нездолати
Ті шалені гарячі ночі
Навіть стали мене лякати

Мені хочеться тебе близько
Очі в очі душа до душі
І горіти в твоїх обіймах
Диким полум;ям у ночі

Мені хочеться тебе вічно
Ніжним шепітом у віска
Притягни обійми міцніше
До мурах розумію-твоя!

І до біса усі мої сутності
Ти в обійми мене загорни
Подаруй мені стиглої ніжності
Доторкнись до моєї струни



© Copyright: Кударенко Елена, 2023