Лучшие стихи - На украинском языке (Страница 3)

Омріяна

Мої поламані слова залиш собі,
Мої пісні вже не співають навесні,
Все марно,дівчинка, все марно,
Лишились  тільки спогади мої 

Нехай на небі знов холодні зливи
На склі залишили свої думки,
Мої пісні вже не співає вітер,
Десь загубились сонячні рядки

Моя душа загублена,як ніч,
І тане неомріяне в тумані
До тебе доторкнутися думками
І знов писати чорно-білий вірш

Залишити тебе в віршах своїх
На самоті серед рядків духмяних,
І пестити тебе, дитя мале,
Кохати ніжну до нестями

Стиглий серпень

Стиглий серпень торкається ніжно
Легким подихом нового дня
Та яскраве тягне простирадло
На гостинні щє сонні поля

І співа під будинком зозуля
Подих ніжний - барвисте життя
Доторкнутись до мрії можливо
Бо в душі радість кожного дня

Вже лунають знайомі прогнози
Серпень дійсно вступає в права
На душі моїй сонячні прози
В них омріяна радість моя

Знов глінтвейн зігріває на вулицях
Та життя завмирає на мить
Пестять серце мої прогулянки
Та душа моя ніжно щемить …

© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Думки

Одна на двох у нас з тобою ніч
Лишились дні омріяні в тумані
І я до тебе наче легка тінь
В обійми притягну принаймні

До тебе лине серце та душа
Єдине що залишилось між нами
Духмяна ніч, та пам;яті струна
На серці лине біллю до нестями

Одна на двох у нас з тобою ніч
Ти десь далеко зірочкою сяєш
А я тримаю на грудях листа
Ти в ньому… так мене кохаєш

І посмішка твоя завжди зі мною
Вона оберігає наче хрест
Я мовчки тебе сонечко цілую
Моя кохана,бережіть себе!


© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Вже не болить!

Останнє, що залишилося мені
Холодний вогник,котрий не зігріє
Щоб не робив би як би не плекав
Він не зігріє та не спалахне!

Вже у минулому моя нестерпна мрія
Позаду все, і більше не болить
Я все забула, що було раніше
Я відпустила, хай воно летить!

Остання осінь, ще мене блокує
Але ж до неї збільшую свій крок
Вже не болить, та серденько радіє
Дощі змивають темряви мої!

Залишилася тінь, вона як спалах гіркий
Безжальна тиша, руйнівна межа
Я відпускаю та лікую нерви
Я не чекаю на твого дзвінка…

Які є ліки від журби?

Які є лікі від журби та болю
Гаряча кава , сонячна весна?
Чи може осінь залікує долю
Барвистим простирадлом сподівань

Чи може я вже дійсно захворіла
Та дотик залікує небуття
Твій дотик чемний, до моєї мрії
На жаль невчасна, марення мої

Вже вітер по осінньому безжальний
Дощі завчасно залікують біль
Скрипаль заграє, музику печалі
Та заблокує подумки мої…

Які є ліки від журби та болю?
Твої обійми, вогники твої
Чи може то моя остання мрія
Яка тремтить на серці у ночі….


© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Накануне Нового года

Перевод на украинский стихотворения "Предновогоднее"

Сніжок літає у дворі,
Збігає Грудень крок за кроком,
Духмяні мандарини на столі
Чекаємо Нового року.
Яскраво мерехтять вогні
Ялинку прикрашають діти,
І вже всього за кілька днів
Ми святу будемо радіти.
Шари яскраві, конфетті,
Та скрізь усмішки на обличчях,
Дива трапляються в житті,
В зимову ніч цю чарівницю.
Бажання загадають всі,
І вірять, що вони здійсняться,
Кінець війні , мир на Землі,
Новий рік подаруй нам щастя.

В очікуванні Нового Року.

А за віконом сніжок літає знову,
Ми так чекаємо Року Нового.
Вже на ялинці мерехтять вогні,
Біжать грудневі останні дні,
Нехай проблеми та печалі заберуть,
А щастя з Новим роком принесуть.
Щоби лунав дзвінкий дитячий сміх,
Бажання, мрії здійснити він зміг.
Щоб у дарунок мир він нам приніс ,
Не було більше горя, війни, сліз.

Вдова

Моя свічечка в церкві тане,
Тануть мовчки мої слова.
Та на серці моєму плаче
Гірке ім’я моє - вдова …

Як же боляче, людоньки милі!
В дім до мене прийшла біда…
Більш за все я його любила
Але вкрала родину війна …

Жити як,і для чого жити?! ,
В мене більше нікого нема
Ви повинні мене навчити,
Де моя залишилась межа..

Моя свічка тихенько тане,
Янгол мовчки мене обійма.
Моє серце назавжди крижане
Гірке ім’я моє-вдова…

PS: мої щірі співчуття подруго…

Вересень

Дивлюсь як вересень яскравий,
Природу змінює на осені вбрання,
Ще вчора зеленіли ліс та трави,
Та чули крик прощальний журавля.
Вже ранок росами холодними стрічає,
Сиві тумани навкруги накрили все ,
Зігратись хочеться гарячим чаєм,
Дивитись як жоржина розцвіте.
Ще чорнобривців, айстр різноманіття,
Десь павутиння перше пролітає,
Та залишки останні ,теплі літні,
Холодний дощ осінній всі змиває.
Калина за вікном погляд ласкає,
І пахнуть яблука та стиглий виноград
Листочки яскраві тріпочуть, літають,
На осені примари Вересень багат…

Я дитина українська

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці – то є назва
Славного роду.
Україна – то край славний,
Аж по Чорне Море,
Україна – то лан пишний
І степи і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнські
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по - вкраїнські
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя і долю!

Матч смертi с переводом на русский язык

Осінь прийшла золотиста.
Рік сорок другий минав.
Змащений чобіт фашиста
Київську землю топтав.

Сльози кияни ковтали,
Сів супостат на престол.
Німці розваг забажали,
Здумали грати в футбол.

На передодні зібрали,
Потай киян у дворі.
Строго гравцям наказали,
Щоб поступалися в грі.

Перемогти у неволі,
Це для команди не жарт...
Ось на футбольному полі,
Стрілись «Флакельфа» і «Старт».

«НІ! Ми не станем рабами!»,-
Стисли гравці кулаки.-
«Тож перемога за нами!
Нумо! Вперед, козаки!

Ми не знеславимо місто!
Ми не програємо матч!».
З тріском в ворота фашиста
Влучив суперника м’яч.

Німці киянам програли.
Здужали наші гравці!
Хлопців в концтабір забрали,
Звідки вернулись не всі...

Грайте розгонисто горни!
Пісню співайте гравцям!
Слава команді футбольній!
Слава відважним борцям!


МАТЧ СМЕРТИ
Осень стоит золотиста.
Сорок второй нынче год.
Под сапожищем фашиста
стонет родимый народ.

Плачут от бед киевляне.
Сел супостат на престол.
На развлечения тянет
немцев: сыграть что ль в футбол?

Перед началом собрали
наших тайком на дворе,
настрого им приказали,
чтоб поступались в игре.

Вырвать победу в неволе...
В этом беспомощен фарт.
Вот и футбольное поле.
Встретились "Флакельф" и "Старт".

"Нет! Мы не станем рабами!",-
сжали бойцы кулаки.
"Будет победа за нами!
Ну-ка вперёд, казаки!

Не опозорим свой город!
Не проиграем мы матч!"
После начала так скоро
влуплен фашистам был мяч.

Немцы тогда проиграли.
Сдюжили матч игроки.
Хлопцев в концлагерь забрали.
Кто возвратился, редки...

Горны, звучите раздольно!
Пойте свой гимн игрокам!
Слава команде футбольной!
Слава отважным борцам!
… показать весь текст …

Альбатрос

Буває ,моряки піймають альбатроса.
Як заманеться їм розваги та забав.
І дивиться на них король блакиті скоса-
Він їхній корабель здалека проводжав.

Ходити по дошках природа не навчила-
Він присоромлений,хода його смішна.
Волочаться за ним,великі білі крила,
Як весла по боках розбитого човна!

Незграба немічний ступає клишоного:
Прекрасний в небесах,а тут-як інвалід!
Той люльку в дзьоб дає,а той сміється з нього
Каліку вдючи,іде за птахом слід.

Поет,як альбатрос-володар гроз та тросу
Глузує з блисавиць,жадає висоти,
Та,вигнаний з небес,на падолі земному
Крилатий велетень не має змоги йти.

Розуму не має

Отой, що розуму не має
Сказав у серці своєму:
"Який там Бог? Його немає!"
До всього все одно йому.

I ці розбещені звершили
Свої поганії діла,
А де ж оті, що добре діють?
Навкруг ні одного нема!

И на людських синів дивився
На землю Сам Господь з небес,
Щоб бачить, що не помилився,
Той, хто шукає Бога - єсть?

Всі збочили і непотрібні,
Ніхто не робить добрих справ,
Гризете, як шматочок хлібний,
Народ Мій, хто вам дозвіл дав?!

Невже до разуму не прийдуть,
Їх, може, Божий страх зляка,
Сміялися, що "Бог спасе всіх",
Над упованням жебрака,

Він знає, що Господь - Спаситель,
З полону поверне народ,
До Iзраїля прийде радість,
Спасає праведних Сам Бог!

ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ

— Як ти любиш Україну, 
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну 
Люблю дуже, дуже!
— З Україною нікого 
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога 
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже, 
Щоб була багата. 
Я люблю її так дуже, 
Як маму і тата.

Не говори печальними очима...

Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам'яті - коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.

Вона прийшла.

Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти…
Прийшла любов непрохана й неждана —
Ну як мені за нею не піти?

Не вимовлю ні слова. Помовчу.
А дощ іде. А вітер хилить клени.
На серці так бентежно — до плачу.
Присядь, кохана, ближче біля мене.

Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить,
Як шелестить, кипить травнева злива?
Увесь наш вік — одна жагуча мить,
Я б так хотів, щоб ти була щаслива!

Нехай не ятрять прикрощі душі,
Нехай квітує щирість поміж нами…
Присядь. Послухай. Шелестять дощі
Про те, чого не вимовиш словами.

З днем народження сину

З днем народження сину, ювілейна дата!
Приймай привітання від мами й тата.
Від щирого серця сьогодні вітаєм,
Щоб кожен день мирним завжди був, бажаєм.

Щасливим будь поруч з своєю дружиною,
Всі мрії збуваються кожну хвилину,
Нехай доля приємні сюрпризи дарує,
Здійсняє бажання всі та капризи.

Ми з татом любим тебе й обіймаєм,
найкращої долі в житті бажаєм.
Хай шлях твій щасливим буде.
Брат, вірні друзі завжди поруч будуть.

Перепони, незгоди хай вітром здуває,
Міцного здоров’я ми, синку, бажаєм.
Ти наша - гордість й життєва підтримка,
Хай Ангел завжди допоможе, синку.


© Copyright: Ириша65, 2022

З днем весілля

З днем весілля Вас вітаємо,
Щастя безмежного бажаємо,
Хай очі завжди сяють від кохання,
Усі здійснюються мрії та бажання.
Щоб у хаті завжди затишно було,
Теплота жила там, з радістю добро,
Сміх дитячий скоріше пролунав,
Вас Господь завжди оберігав.

Життя

Кожен ранок ти встаєш
По тоненькій мотузці йдеш,
Та тримаєш життя баланс,
Бо отримав один лише шанс.
Требо правильний вибір зробити
З двох одне почуття залишити:
Честь чи підлість, любов'ю - ненависть,
Гнів - терпіння, безсердечність чи жалість.
Глядачів навколо повно,
Є такі, хто бажають давно
Щоб неправильний крок зробив,
Оступився чи шлях загубив.
Але багато э інших людей,
Не байдужих до долі твоєї,
Ті, хто люблять, допомагають,
Та як ангели оберігають.

Ангелы хранители

У кожного ангели охоронці є ,
Вони усе життя поряд із нами,
Скрутна година коли настає,
Дбайливо обіймуть вони крилами.

Оберігають завжди вони нас,
Та дуже часто знаки посилають,
Коли не чуєм ми погрози чи образ,
Та оступитись нам не дозволяють.

Нас люблять, дуже вірять вони в нас,
Всі помилки нам у життю прощають,
Бо душу нашу бачать без прикрас,
Навічно шлях до Бога вистилають.

З днем народження

Багато щирих привітань,
Любові, втілення бажань,
Кохання, радості, тепла,
Щоб доля щедрою була,
Хай тобі усе вдається,
Вдача лагідно всміхнеться!
Хай не підводять здоров'я та сила,
Доля буде ласкава і щира.
Вірний товариш, гарний батько й чоловік,
Нехай щастить, Петре, тобі весь вік!
Та оминають біди та нещастя,
Живи і мрій, бажаю щастя,
Миру, добра і натхнення
Та радісного повсякдення!

Сукня вишита любов’ю

Білу сукню одягає дівчина
Таку чарівну, казкову.
Сукня спадає з пліч
Так ніжно, так тихо.
Та губи її мовчать,
А очі мов квіти,
Серед зими спорошені маки.
У білій сукні, як янгол небес.
Мов сніг, сяє як зорі.
Волосся падає,
Мов зірвані квіти.
Сукня спадає з пліч
І руки її підло тремтять.
В пошуках «любого»
Розум втрачала.
І бажання до стелі летять.
І по венам не кров,
А кохання текло.
Сукня падала з пліч,
А він душу її цілував.
У вісні зрадливо кохав.

Пристрасть

Мені хочеться тебе більше
І наснагу мені нездолати
Ті шалені гарячі ночі
Навіть стали мене лякати

Мені хочеться тебе близько
Очі в очі душа до душі
І горіти в твоїх обіймах
Диким полум;ям у ночі

Мені хочеться тебе вічно
Ніжним шепітом у віска
Притягни обійми міцніше
До мурах розумію-твоя!

І до біса усі мої сутності
Ти в обійми мене загорни
Подаруй мені стиглої ніжності
Доторкнись до моєї струни



© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Хай мир несуть вірші та душі очищають...

Вірші, вони в моїй душі живуть,
А іноді на волю їх пускаю,
Вони по білу світу попливуть ,
Білими хмарками до небокраю.
В них біль моя, всілякі почуття,
Мрії, фантазії, бажання та надії,
Пишу про всесвіт, про своє життя,
Красу природи, так сама як вмію.
Вкладаю частку серця я свого,
Слова – перлини у намисто я збираю,
Я не поет, бажаю тільки одного -
Хай мир несуть вірші та душі очищають...

Все ти стерпиш, знесилая мамо!

* Поетесi й моєму суворому критику - Р.Г. -
з хвилюванням
про її нелегку жiночу долю *
=======================

* Поэтессе и моему строгому критику - Р.Г.-
с тревогой о ее нелегкой женской судьбе *
==================================

Поморозили душу i серце ,
Сплюндрували закоханнiсть мрiй...
Обiйшли милосердям - не сердся ,
Прирекли самотiнням - старiй ..
Свiтлих , сонячних днiв - небагато :
Тане сила жiноча - свята..
Сива Осiнь заглядає в хату ,
Вiдчуваючи , що Ти - не та :
У життi , у роботi , в коханнi..
/Чи було колись - не було ?/
..Чарували життя зорi раннi ,
I Любовi - жеврiло тепло.

I садок кликав вишенним квiтом..
Лиш "п'ятiрки" - бузок дарував ,
А Ти iх пiдкидала - за вiтром ,
Щоб коханий п'янко цiлував .
Цiлував... i його - пестувала :
Мабуть цього - замало було...
..Його серце на юнку - запало :
Забувать став родинне кубло .
Вce прощала.. I йшла на пiдмову :
Дiток-пташок росло семено...
Знову вiрила клятвам i слову :
- Злiпим трiснутий глек - всеодно .

Не знайшли чарiвного розчину ,
Щоб сiм'ю злiпить та зберегти..
..Тож пiшла на Святую стежину -
I спокутуєш дрiбнi грiхи...
ВIЧНА КНИГА - весь смуток знiмала ,
Вiдкривала незвiданий свiт :
Вже по-iншому Всесвiт сприймала ,
Наставляючи пташок в полiт .

Розлетiлись Твої лелечата ,
Бiля мами - Тараско малий -
Йому молишся , й БОГУ - завзято ,
I - собi : тож хворiти - не смiй !

Забуваєшся в працi - знесила ,
Засинаєш - в молитвах Святих :
- БОЖЕ ! Дай сину крепкiї крила ,
Вiрних друзiв , шляхiв - нелихих !
У садку рiжеш вишнi поснулi -
Доля Твої краяє роки...
Надто мало пророче зозуля ,
Поклювали всю радiсть круки .

Але все ж , залишились Любовi :
Двi останнi - Тарас i Парнас !
Їм - гарячi двi крапельки кровi -
Вiддасиш в Боговiдданий час !
--------------------------

Не зовсiм поморозили серце ,
Молодiє в молитвах Д у ш а...
************************

Oб этой же Героине - на русском языке.
------------------------------------------------------
"Мама - Ивушка..." - Гр. -
… показать весь текст …

Коли душа від болю розривається
І ніщо не миле на землі.
До Тебе Боже лину подумки
О, допоможи, спаси і підкріпи.

Коли сум на серці, туга за домівкою
Я знаю, Ти в силах підкріпить
Дати силу, допомогу, радість
І про вічний дім мені розповісти

О, скоро прийде час, війду я в небо
Тоді мине і горе, і печаль
І радість душу огортає
О, скоро-скоро буду там.

Контракт зi смертю

Сирий в концтаборі барак
У серце страх липкий вселяє.
Знов чути гавкіт злих собак,
Знов постріл душу розриває.

А в небі - сонце та птахи!
І хмари, білі мов вітрила!
Душа заводить від нудьги!
Як би могла, то б полетіла

Туди! На схід! За небокрай!
Де наречений, де родина,
Де ллється спів пташиних зграй!
Там рідний край! Там Україна!

Але штаби й колючий дріт,
Скували полонянку в пута.
Їй став немилим білий світ.
Неволя, мов гірка отрута.

Свободи випити ковток,
На серці жевріла надія.
Крилом торкнутись до зірок,
Була її жадана мрія.

Казали в’язні їй не раз,
Що смерть чекає всіх в неволі.
Із пекла вийти мали шанс,
Лиш ті, хто безнадійно хворі.

Стиснувши міцно кулаки,
Юначка рішення прийняла.
Роздерши родимки свої,
Контракт зі смертю підписала.

Назад немає вороття
І час стікає, наче річка.
Та з кожним днем її життя
Згасало, як церковна свічка.

І ось — очікувана мить!
Юначка, впавши на коліна,
Благала німця: “Відпустить
У рідний дім, на Батьківщину.”

Але фашист все зрозумів.
Про її хитрість догадався.
На волю пташку не пустив,
Лише злорадно розсміявся.

В цей літній день зігнали всіх,
Кого веліли розстріляти.
Дівча стояло серед них.
Була це показова страта.

Біль її тіло охопив,
Вона здригнулась мимовільно.
І тихий голос прохрипів:
“Ну ось і все... Тепер я вільна.”

І через мить душа її,
Небес торкаючись руками,
На схід, до рідної землі,
Летіла слідом за птахами.

............................

Обрати краще небуття,
За волі мить життя поклавши,
Ніж гнити в рабстві все життя,
Себе в неволі змарнувавши.
… показать весь текст …

З Різдвом Христовим!
З Різдвом прекрасним!
Хай буде розум спокійним, ясним.
Хай світло й тепло на серці буде.
Хай це тепло відчують люди.
Іще бажаю добра і миру,
Завжди носити у серці віру!

Бути з тобою

Атрофоване серце, кохає тебе,
Змучане , стомлене , чекає тебе.
Незнає куди подітись йому,
З грудей вилітає, тебе виглядає.

Я просто хочу бути з тобою,
Бути завжди і бути навколо.
Бути весь час, кожну мить існування,
Бути до поки, чути гуркання.

Щодня вдихаю запах мрії,
Не знаю я чому дурію.
Він зводить з розуму мене,
В легенях чути лиш тебе.

А від очей твоїх я млію,
Вони завжди мене зігріють.
В них колір теплого вогню,
В них бачу неземну красу.

Ось так, вбираю запах тіла,
Цілую всюди, ти красива.
А голос твій - це спів птахів,
І дотик рук знімає біль.

За це , б віддав усе , що маю,
З мінора перейти в мажор.
З любовю в очі подивляюсь,
Радію я ,що їх знайшов.