Лучшие стихи - На украинском языке (Страница 3)

Ти - моя тишина

З тобою я стою,
Я залишив серце і любов свою.
До тебе я вернусь,
Хоть незнаю де, але тебе найду.

Прийди до мене в снах,
Я відкрию світ, який в моїх очах.
Побудь зі мною тут,
І відкинь думки,які наздоженуть.

Я так хотів сказати,
Що тебе буду завжди чекати.
Поринь в нашу любов,
І скажи чи хочеш знов і знов.

Незнаю я чому,
Але я від тебе з розуму зійду.
Ти моя тишина,
Ти мій спокій і вип'ю я тебе до дна.

Забери мене, мовчи,
Якщо хочеш то нічого не кажи.
Ти поселилася в мені,
Ти в думках, в крові, в душі, завжди в мені.

Прийди до мене знов,
Розкажи мені про свою любов.
Забудь, що було до...
Та живи сьогодні й знай, ти є мій рай.

Тебе я славлю

Тебе я славлю усім серцем,
Перед богами оспіваю,
Вклонюся я до Твого храму,
Твоє ім’я я прославляю.

За Твоє милосердя, за правду Твою,
Знову Тобі я співаю,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена.

В той день, коли я став волати,
Вселив Ти у душу бадьорість,
Земнії царі прославляти
Почнуть Тебе за Твоє слово.

Господні шляхи, Господнюю славу
Знову вони оспівають,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена.

Високо Господь, Він бачить смиренних,
Здалля пізнає гордовитих,
Якщо піду серед напастей,
Спасе від люттю оповитих.

За мене зверши, мене оживи!
Ти справ рук Своїх не покинь,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена!

Той що на Бога сподівається

Той що на Бога сподівається,
Наче високая гора,
Зі свого місця не зсувається,
Стоїть повік, хоч все мина.

Навкруг Ієрусалиму гори,
Господь там, де Його народ,
З ним Бог віднині і на всі пори,
Бо це - Ним вибраний народ!

Господь не залишить жезла лихих
Зверху над жеребом правих,
Щоб правий рук своїх не простягав
До беззаконних марних справ.

Добрим та правим у їхніх серцях
Прошу, Господь, благотвори!
А тих, що ходять по кривих стежках,
Господь, від лиха відверни!

Кликав я до Господа

Кликав я до Господа в скорботі,
Він почув мене і відповів,
Душу Він звільнив від вуст брехливих,
Нелукавим мій язик зробив.

Що тобі додасть язик лукавий?
Взагалі, що це тобі дає?
Гострі стріли із вогнем пекучим,
Горе мені, що я там, де є!

У Мешеха я занадто довго,
Серед тих, що ненавидять мир,
Лише тільки рота розкрию,
Кажуть про війну, а я - за мир!

Псалом 96

Господь царює: хай земля радіє,
Хай звеселяться острови численні,
И хмари й морок навкруги усього,
А правда й суд - підніжжя то престолу.

Йде вогонь поперед Нього,
Спалює всіх ворогів,
Блискавки освітять всесвіт,
Бачить те земля й тремтить!

Гори, наче віск, від обличчя Бога,
Тануть від обличчя Господа землі,
Небо сповіщає істину про Нього,
Люди бачать славу Господа землі.

Нехай соромно тим стане,
Хто вклоняється божкам,
Хто прислугує не Богу,
А поганським ідолам.

Сіон те чує, рада дочка Юди,
Тому, що праведні Твої суди,
Бо Ти - найвищий, вознесений всюди,
Ти є хранитель душ Своїх святих.

Бога нашого хто любить,
Завжди ненавидить зле,
З рук нечесних позбавляє,
Правих світлом осяйне!
Радіймо, праведні, про Господа!
Славімо пам’ять святині Його!

Передам тобі шепотом..

До тебе вийду собою,
Не нафарбованою і без стильних прикрас.
До тебе вийду так впевнено й легко,
З ніжною посмішкою на вустах.

Ти так спокусливо всміхнешся,
Обіймеш як тендітний кришталь.
Ти розчинеш смуток невдалого дня,
Цілунком зітреш всю злість і печаль.

Закарбую моменти з тобою,
Які й так відбились у пам‘яті моїй.
Закарбую твій дотик,
Який й так проник вже під шкіру мою.

Відірватись би з тобою від землі
Станцювати в шаленому ритмі
Відірватись й так стрімко зануритись у вихор спокус

Та знаєш, не можу сказати люблю,
Боюсь зізнань в глибоких почуттях.
Не можу відкрити тобі повністю двері,
Боюсь впускати тебе у свій дім.

Тому шепотом осіннього листя,
Передам тобі тихеньке люблю.
Тому шепотом холодного вітру,
Передам тобі сильно боюсь.

Тільки в Бозі

Тільки в Бозі душа моя спокій знайде,
И на Нього одного надія одна,
Лише Він є твердиня й сховище моє,
Бо усі, як розхитаная стіна.

Часто бачиш, хто серцем неправий,
А вустами він благословляє,
Тебе хоче він скинути в прірву,
У душі своїй всіх проклинає!

Тільки в Бозі душа моя спокій знайде,
Він - твердиня моя і спасіння моє!
Міцність сили, це - Він, уповання моє,
Тільки в Бозі надія моя!

Повсякчас ти надійся на Нього,
Виливай перед Ним те, що в серці,
Бог дасть захист, бо люди - марнота.
На вагах важать менш за пустоту.

На крадіжки й грабіж сподіватись?
Що багатство примножиться, вірить?
Тих до серця думок прикладати не смій!
Бог відплатить за діло.

Бог сказав а я чув, що Він - сила моя,
В Нього милість до мене й спасіння моє,
Тільки в Бозі душа моя спокій знайде,
Бо від Нього надія моя!

Величимо

Величимо, славімо Господа у місті Його
Знаходиться місто Царя на горі, а зветься вона - Сіон,
Чудова місцевість і радість землі - гора Сіон
Там Господа знають, як захисника,у всіх домах міста Його.


Зійшлися царі, проминули всі, як йшли повз нього,
Побачили і засмутилися, і кинулись геть від нього.
Там наче жінок у пологах мукою страх душив,
Усі кораблі із Фарсису Господь східним вітром скрушив.


Як чули ми, так і побачили у місті Його,
Це місто є град Бога нашого, повік Господь ствердить його!
У храмі Твоєму ми думали, який Ти благий,
Отак, як ім'я Твоє, так і хвала до самих кінців землі.


Нехай звеселиться гора Сіон, радій весь народ,
Підіть, обійдіть навкруги Сіон і башти перелічіть
Серця наверніть до укріплень його,щоб знав і майбутній рід,
Цей Бог наш навіки і віки, до самої смерті Господь!

Розуму не має

Отой, що розуму не має
Сказав у серці своєму:
"Який там Бог? Його немає!"
До всього все одно йому.

I ці розбещені звершили
Свої поганії діла,
А де ж оті, що добре діють?
Навкруг ні одного нема!

И на людських синів дивився
На землю Сам Господь з небес,
Щоб бачить, що не помилився,
Той, хто шукає Бога - єсть?

Всі збочили і непотрібні,
Ніхто не робить добрих справ,
Гризете, як шматочок хлібний,
Народ Мій, хто вам дозвіл дав?!

Невже до разуму не прийдуть,
Їх, може, Божий страх зляка,
Сміялися, що "Бог спасе всіх",
Над упованням жебрака,

Він знає, що Господь - Спаситель,
З полону поверне народ,
До Iзраїля прийде радість,
Спасає праведних Сам Бог!

Яке величне Твоє Iм'я

Господь!
Яке величне Твоє Iм'я!
Сягає слава аж за небеса!
I з вуст малечi та немовлят
Улаштував хвалу - яка краса!

Луну й зiрки то Ти поставив,
Бо ж небеса - це справа рук Твоїх,
Що є людина - пам'ятаєш,
Та ще й вiдвiдуєш синiв людських!

Людину перед ангелами
Применшив зовсiм небагато,
Славою i честю увiнчав
I поставив володарювати!

Все поклав Господь до її нiг:
волiв i вiвець, польових звiрiв,
i небесне птаство, риб морських,
Все, що ходить стежками морськими.

Господи, Боже наш!
Яке величне iм'я Твоє по усiй землi!

Почуй мене, Боже

Коли я покличу, почуй мене, Боже,
Бо Ти є єдиний Бог правди моєї!
Адже в тісноті Ти давав мені простір,
Увагу зверни до молитви моєї.

Скажи, доки у нарузі моя слава буде?
Доки будуть лжу шукати нечестиві люди?
Нехай взнають, що Господь нас відділив для Себе,
Він помилує мене, почує, як треба!

Ви у гніві не згрішайте і на ліжках ваших
Заспокойтеся, лягайте, в серцях розмишляйте,
На Господа надійтеся і правди шукайте,
Жертву правди принесіте та Бога хвалите!

А дехто нам каже: "Хто благо покаже?"
Господь, світ обличчя Свого нам яви!
Спокійно лягаю і сплю, бо Ти, Боже,
Єдиний життя у безпеці даси!

Побажання

Для тривалої молитви дасть Господь терпіння,
Щоб відкрити усі двері рідним до спасіння,
В молитвах своїх на небо ставимо драбину,
А самі схилятись будем разом на коліна

Попрохаємо у Батька для свідоцтва силу,
Щастя будемо просити для діточок милих,
А також благословіння, грошей та здоров я,
А ще хай приходять друзі з щирою любов ю.

Нехай дух летить до неба високо, високо,
Щоб побачити Ісуса серцем, може й оком,
Щоб душею тільки радість завжди володіла,
Щоб до старості здоровим було усе тіло!

Обіцяв Господь нам захист, навіть охорону,
Якщо ми Його любити будемо до скону,
Як покличемо, почує, з нами Він в скорботі,
Дасть Він спокій і свободу вдома й на роботі!

Обіцяв Своє спасіння праведним явити,
Якщо будемо слухняні і Його хвалити,
От тоді ми, добрі люди, будемо щасливі
Будем Господа любити, доти, поки живі!

Що ж це робиться?

Що ж це робиться у світі?
Бридко, наче з їв лайна,
Знову грішним тілом світить
На країну сатана!

Весь екран заполонили
Голі сідниці й цицьки,
Наче зовсім подуріли
І дівчата й юнаки!

Співаки і танцюристки,
Бачили кордебалєт?
Та й пісні дурні за змістом,
Кохаймося, і привєт!

І не знають, що цнотливість
Прикрашає більш за все,
Скромність і душевна щирість,
Ось, що нам красу несе!

А вони цього не знають,
І ніхто їх не навча,
Кабаном навчають рохкать,
Або песом скавучать!

А Господь в Святім Писанні
Нас навчає вірно жить,
Один муж і одна жінка
Мають до кінця любить!

Згадка про военну днину

Молитеся до одного Бога
І кохаєте свою Вкраїну,
На порозі свята Перемоги
Згадуєте про воєнну днину.

Знову ділите людей на касти,
На героїв і на окупантів.
Ні! Тоді усі були солдати,
А в лісах ховались партизани.

Хто вбивав жінок та малих діток,
Для таких завжди одна є назва:
Це у всі часи були бандити
Як покаються, пробачить Бог, і баста!

Тобі я дякую

Тобі я дякую, мій Боже,
Що бабця з сином і небожем
З під Києва тікали разом,
"не випускать"! – було наказом!
Не я була під час голодомору,
Що то не я таке пізнала горе!

Тобі я дякую, мій Боже,
Мій батько разом із небожем
Пішли, загинули одразу,
Щоб не пустити силу вражу,

У тую землю, де я народилась,
Що то не я була, це – Твоя милість?
А ті,що у лісах ховалися,
Живими по війні зосталися

Про мене й разу не згадали,
Хоч що живу на світі, знали.
Хто тут живе, бандитами взивають,
Нехай їм наш Господь допомагає.

Бо як би це мені дісталось,
То, мабуть, серце б розірвалось,
А так живу, навкруг дивлюся,
За ворогів усіх молюся,

У Бога мудрості для всіх прохаю,
Не бути вбивцею братів благаю!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ

— Як ти любиш Україну, 
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну 
Люблю дуже, дуже!
— З Україною нікого 
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога 
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже, 
Щоб була багата. 
Я люблю її так дуже, 
Як маму і тата.

До дня пам’яті про голодомор 1933 року.

До дня пам’яті про голодомор 1933 року.
(влада об.явила цей день днем скорботи).
Довідка: 1990 рік в Україні жило 52 млн. людей
2008 рік – 46 млн. людей.

Мій Боже праведний! Ось знову
На їх блюзнірство я дивуюсь,
Чи ви не бачите, панове,
Що й зараз мруть! Це вас хвилює?

П’ятнадцять років проминуло,
Як було нас багато більше,
Про п’ять мільйонів вже забули?
Не змінитесь? Ще буде гірше!

От зараз кажуть: був врожайним
Той рік, коли усе забрали
Аж сімдесят п’ять років тому,
А люди з голоду вмирали.

Так, у голодоморі тому
Багато родичів сконало,
Все з’їли: будяки й солому,
Котів, собак, дітей з’їдали!

Так, у голодоморі тому
Тоталітарна винна влада,
Чому ж дітки тікають з дому?
Хто сім’ї приведе до ладу?

Бо то ж було колись, а зараз,
Чому цю владу не хвилює,
Чи їла щось ота дитина,
Що десь на вулиці ночує?

Хіба Господь того навчає,
Щоб дні і ночі на підпитку
І батько й мати за звичаєм
Крутилися лиш біля шинку?

Про те не дбають можновладці,
Життя зробити ліпше людям
Щоб не шукали щастя в чарці,
Працюй, і жити краще буде!

Писання каже: хто працює,
У того буде хліб, до хліба,
Хто Слово Боже не лиш чує,
Його й виконувати треба!

А ті керманичі, що нині
Узялися народ водити,
Одній "великій" мрії вірні:
Свої кишені щоб набити!

Отож ми молимося, Боже,
Благослови, їх всім, чим схочеш
Хтось обрете спасіння, може,
Спасти народ свій той захоче?

Усім міністрам, щоб не крали
Великі пенсії й зарплати,
А Бог всім каже: тих що крадуть,
У пеклі вже чека розплата!

Захоче хтось, щоб усі люди
Все мали для життя, що треба,
Щоб не приходилось гукати
У розпачі до Бога в небо!

До Тебе молимося, Боже,
Лише в Тобі для нас розрада,
Куди не підеш в світі, схоже,
Чекає нас усюди: зрада!,

Один лише Ти, Святий Отче,
Нас не залишиш, не покинеш,
І сльози втреш, як плачуть очі,
І жебрака в обійми приймеш!

Навчиш, як жити в цьому світі,
Лише з надією на Тебе,
Тих, хто Тобі життя довірить,
Благослови, усім, чим треба.

Неначе на смітнику кури

Неначе на смітнику кури
Незграбно копирсаються та гребуться,
Привладнії наші фігури
Одні звинувачують інших в корупції.

Страхають провинами друзів,
З якими стояли разом на Майдані,
І держать країну в напрузі,
І думають люди: а що ж буде далі?

Забули про те, що вам треба,
Хоч деякий час триматись «героями»,
Прийдуть швидко вибори потім
Спитають за все, що ви разом скоїли,

А ми знов до Господа Бога
В молитвах своїх досягаємо неба,
Прийми покаяння й тривогу,
Дай нам таку владу, яку Тобі треба.

До дня незалежності

Нехай стане Батьківщина
Вільною державою,
Щоб її вінчали люди
Трудовою славою!

Боже, нехай її діти
Мов багато знають,
А своєї вже ніколи
Хай не забувають!

Для народу, що живе тут,
Хай буде, як мати,
Хай усі бажають люди
Добре працювати!

Хай усім живеться добре
І в селі, і в місті,
Хай вода й повітря наші
Завжди будуть чисті!

Не дай, Господи, забути,
Тих, хто в війнах гинув,
За людей і Батьківщину
Білий світ покинув!

Кров дітей країни, Боже,
Хай дарма не ллється,
Рідну землю захищати
Дай, якщо прийдеться!

Діти хай не забувають
Про батька та матір,
Ім я Господа Іісуса
Будем прославляти!

А ми молилися

Мій Боже милий! У молитві
Я знову неба досягаю,
Бо можновладці за портфелі
Один одного з крісел пхають!

І знов вишукують провини,
Щоб іншім чимось дошкуляти,
І вже забули, як співали,
«Так разом нас не подолати!»

А ми Тобі, Господь, молились,
Щоб Ти поставив президента,
Такого, щоб мав добру совість,
Для історичного моменту!

Щоб завжди був Твоїм слугою,
Любив народ свій, Тебе, Боже,
І щоб ніколи українці
Не стали на найманців схожі!

Молилися ми, щоб Ти Боже,
Був милосердним до народу,
Який те й робить, що голосить
Над долею всього народу,

А ми молились, щоб Ти, Боже,
До рук Своїх узяв всю владу,
Все, що почав, звершити зможеш:
Країні нашій дати ладу.

І зараз молимося, Боже,
Щоб почали себе судити,
Покаятися кожен зможе,
І йти до Тебе, наче діти!

Навіщо день, навіщо ніч,
Коли живеш не пліч-о-пліч,
Глибокий сон змінив кошмар,
Обличчя образ серед хмар.

Гримить гроза, тривожить море,
Факел душі прагне свободи,
Тремтить рука, пігулка біла,
Кривавий шрам де були крила.

Обійми болі, клітка суму,
Удар словами наче струмом,
Шалений крик в мовчанні тиску,
Жага життя стікає віском.

Роздерта шкіра, сліз немає,
Страждання кат кістки ламає,
Сочиться пам'ять-сіль на рани,
Щасливі фото як кайдани.

Майбутнє порох, серце сталь,
Забруднений невинності, кришталь,
Дрижить губа кохання жертви,
Врятує поцілунок смерті...

Господь, мій царю

Господь, мій царю, мій коханий,
Я кожен день Тебе чекаю,
Ти обіцяв прийти, я знаю,
З Тобою зустрічі жадаю!

Я до Твоїх пробитих ніг
Покласти хочу подарунки,
Знов народитись допоміг,
І я Твої цілую руки!

Про те, хто Ти є, розкажу,
Усім знайомим, незнайомим,
І ще комусь допоможу
Знайти шлях, що веде додому!

Тримай мене, Боже

Тримай мене, Боже, за руку тримай!
Ніколи прошу Тебе, не відпускай!

Полину з Тобою я на висоту,
Здійснити в житті хочу Божу мету!

Ти стільки талантів мені, Боже, дав!
А що я зробив з ними? Боже, направ!

Постав мої ноги на той вірний шлях,
Аби супроводжував Твій, Боже, страх!

І буду співати багато пісень,
Тебе прославляти і вночі, і вдень!

Бог над богами (Пс. 49)

Бог над богами, Господь прорікає
З сходу сонця, на захід, де кінець,
Землю Бог наш кличе,закликає,
Від Сіону, що краси взірець.

Бог іде, і не в мовчазній тиші,
Перед Ним палаючий вогонь,
Навкруг Нього - буря найсильніша,
Блискавки летять з Його долонь!

Згори кличе небеса і землю,
Буде Бог судити Свій народ,
Небо проголосить Його правду,
Бо суддя над усіма є Бог!

«Моїх святих до Мене збирайте,
Що при жертві склали заповіта,
Небеса, Мою правду звіщайте,
До людей Я буду говорити!

Слухай, мій народе, Ізраїлю!
Я до Тебе буду говорити,
Свідком проти тебе буду Я,
Я – Твій Бог,а ви є Мої діти!

Не про жертви буду докоряти,
Бо вони завжди передо Мною,
Вже не буду Я бичка приймати,
Ні козлів з усіх кошар твоїх.

Ті,що в лісі звірі, всіх Я маю,
І худобу, що на тисячах гір,
Я усіх птахів на горах знаю,
І зо Мною тварі польові.

Якби зголоднів Я, не казав би
Я тобі про це, Моя вселенна!
І усе,що в ній є, - то Моє,
Чи прохав би в тебе Я Своє?

Хіба м.ясо бичків споживаю?
Або крові козлів Я бажаю?
Богу в жертву хвалу заспівай,
Обітниці Всевишньому дай!

Як покличеш Мене в день скорботи,
Я врятую тебе, ти - прославиш Мене».

А до грішника Бог промовляє:

«Чом устави Мої сповідаєш,
Заповіта Мого в уста береш,
Зненавидів Мої настанови,
Поза себе слова кидаєш?

Бачиш злодія, з ним злигаєшся,
Перелюбників ти зустрічаєш,
Злі слова із вуст випускаєш,
І оману язик твій сплітає.

Ти сидиш і говориш на брата,
Наклеп кажеш на матері сина,
Ти робив, Я ж мовчав,
А ти думав, що такий самий Я, як і ти.

І Я буду тебе картати,
І перед очі покладу гріхи,
Хто Бога забуває, Я б схопив,
Хто тоді буде рятувати?

Хто у жертву подяку приносить,
Той, як Бога, шанує Мене,
Хто на шлях благословіння просить,
Тим явлю Я спасіння Моє!

Непохитно я надіявся на Бога (Пс. 39)

Непохитно я надіявся на Бога,
Прихилився Він, почув зойк мій,
Із багна Він витяг, зі страшного рову,
І на камені мене поставив Він.

Із болота Господь витяг мої ноги,
І зміцнив Господь стопи мої,
Пісню вклав до вуст моїх нову, чудову,
Щоб я славив Бога у всі дні.

Хто побачить і почує, - їх багато,
Прийде острах на усіх людей,
І на Господа почнуть надію мати,
Бога славити, а не людей.

І блажений чоловік той, що на Бога
Покладає надії свої,
До гордих не піде він по допомогу,
І не схилиться він до брехні.

Як багато Ти зробив, Господь, мій Боже,
Я хотів розповісти давно,
Про чуда й думки Твої про нас,
- Перевищують вони число!

Ти не побажав ні пожертв, ні приношень,
Ти всепалення не захотів,
Ти пожертви за гріх не жадав, мій Боже,
Ти тоді мої вуха відкрив.

Ось іду, написано в книзі про мене,
У моєму серці Твій закон,
У великім зібранні я правду звіщав
І вустам не було заборон.

Виконати я бажаю Твою волю,
Твою правду в серці не ховав,
Про спасіння Твоє і про вірність Твою,
І про милість Твою сповіщав.

Не затримуй від мене щедрість Свою,
Хай істина Твоя і милість
Охороняють мене у всі мої дні –
Вороги у ганьбі щоб лишились.

Нещастя без ліку мене оточили,
Беззаконня мене досягли,
Їх більш, ніж волосся на моїй голові,
І бачити їх нема сили.

Зволь спасти мене, Господи, допоможи!
Поспіши Ти на поміч мені,
Посором ворогів, що шукають душі,
Хто бажає лихого мені!

Посоромлені хай назад подадуться,
Ті, що «добре» і «добре» кажуть,
Посміховиськом стануть, де навернуться,
Хто бажає лиха, як вражі !

Хай радіють і звеселяться Тобою,
Усі ті, що спасіння шукають,
Ті, що завжди говорять «Великий Господь»,
І на Тебе надію мають.

А я - бідний, убогий, але Сам Господь
Помічник і мій Визволитель,
У важкий час піклується мною Господь,
Не затримуйся, мій Спасителю!

Господь – моє світло й спасіння моє (Пс. 26)

Господь – моє світло й спасіння моє,
Кого мені боятися?
Господь – це фортеця усього життя,
Кого мені лякатися?

Якщо злодії в наступ проти мене підуть,
Супротивники і вороги,
То самі перечепляться , разом впадуть,
Зжерти тіла мого – не змогли!

Якщо армія проти мене піде,
Не злякає то серця мого,
І якщо проти мене стане війна,
Не залишить надія його.

Одного я у Господа лише прохав,
І того тільки я і шукаю,
Щоб у Божому домі я перебував,
Стільки днів, скільки я жити маю.

Все життя споглядати Господню красу,
І відвідувати храм Його,
В день нещастя сховав би мене посеред
Потаємного місця Свого!

Він підніс би на скелю, де скинія є,
Піднеслась би моя голова,
Я б забув ворогів, а співання моє –
Ти б, мій Боже, почув всі слова!

Господи, Ти чуєш голос мій, я кличу,
Ти помилуй, вислухай мене!
Серце каже від тебе «шукай обличчя»,
Не відкинь, хай Твій гнів обмине!

Не покинь мене, мій Помічник, мій Боже,
Мій Спасителю, не залиши!
Батько й мати мене залишили, Боже,
Але Ти, Господь, мене прийми!

Твоїм шляхом іти навчи мене, Господь,
І заради моїх ворогів,
Ти на їхню сваволю не видай мене,
Не віддай мене на їхній гнів.

І я вірую, що ще побачу добро,
На землі дасть Господь, де живі,
Мужнім будь,хай Господь зміцнить серце твоє,
В Бозі будуть надії твої.

Твоєю силою цар веселиться (Пс. 20)

Господи!
Твоєю силою цар веселиться,
Без міри він радіє спасінню Твоєму,
Ти дав йому, чого бажало серце,
І не відкинув прохання вуст його.

Ти зустрів благословіннями добра,
Поклав на голову із золота корону,
У Тебе він прохав, щоб дав життя,
Ти довголіття дав йому до скону.

В Твоїм спасінні бачим його славу,
Хвалу з величністю поклав Ти на нього,
Навіки дав Своє благословіння,
І радість сяяла з обличчя Твого.

Бо цар завжди на Господа в надії,
З милості Всевишнього не захитається,
Рука знайде ворогів, тих, що діють,
Всіх ненависників знайде правиця.

У гніві Своєму Господь зробить їх,
Наче піч вогняну і вогонь зжере їх,
Господь вигубить їхній плід із землі,
І насіння знищить із синів людських.

Злі справи на Тебе вони протягли,
Замишляли злу думку, та здійснить не змогли,
Постав так, щоб їм стріли вціляли в лице,
А ми Тобі будем співати оце:

Піднесися, Господи, в силі Своїй,
Слава і хвала могутності Твоїй!

Проповідує небо про Божую славу (Пс. 18)

Проповідує небо про Божую славу,
І про справи Його рук нам твердь сповіщає,
І день дневі слово передає,
А ніч ночі знання відкриває.

Немає мови, де б не чувся їхній голос,
І по усій землі проходить відголосся,
До краю вселенної їхнє слово,
Бог там оселю поставив для сонця.

Як наречений із весільного намету
Воно виходить і радіє, наче велет,
Аби пробігти у змаганні шлях,
І знову буде радість у серцях.

Виходить сонце від одного краю неба,
А обіг його – ген аж на іншому кінці,
Ніщо від спеки не сховаеться,
Ніхто втекти не сподівається .

Душу зміцнює Божий закон досконалий,
Боже свідчення – певне, простих умудряє,
Справедливі Господні накази,
Нам серця звеселяють одразу.

Світла заповідь Божа просвітлює очі,
Чистий страх навіки з нами перебуває,
Суди Господні – то є істина,
Вони правди завжди досягають.

Вони дорожчі за золото, навіть щире,
І солодші за мед, навіть за соти,
Раба Твого вони зберігають,
Їх виконання – винагорода.

Хто з вас побачити усі помилки може?
Від таємних моїх очисть мене, Боже,
Від свавільних раба Свого Ти заховай,
Не панують вони надо мною, нехай.

Непорочним перед усіма буду,
Від великої розбещеності в чистоті,
Хай слова з вуст моїх і думки
Завжди Тобі до серця будуть.

Господи, скеле моя, і Спасителю мій!

Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова,
Що в єдине нас злила, —
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
В кому думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
— В рідній школі — рідна мова!
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі.