Любимые статусы - На украинском языке (Страница 2)

Дiти Освенцима

Освенцим - чорний табір смерті.
В дитяче серце сіє жах.
Обійми пекла розпростерті,
Та чорний попіл на губах.

І знов підйом, знов треба встати.
На серці — спогади сумні.
Хлопчині знов наснилась мати,
Як німці страчують її.

А день новий несе страждання,
Проймає тіло біль страшний.
Із вуст зірвалось запитання:
«Чому я, Боже, ще живий?

Я кожен день терплю тортури,
Мене катують лікарі.
Пускають кров, дають мікстури,
Ножами ріжуть на столі.

Померли вчора Влад та Рая.
Щасливі. Мабуть, вже в раю.
А я живий! А я страждаю!
Так забери мене, молю.

Терпіти біль не маю сили!
Тут кожен день лунає плач...».
І знов в барак змарніле тіло,
Приніс під вечір наглядач.

Страхіття дня тепер позаду,
Ніч принесла на крилах сон.
І знов прийшла до нього мати,
У неї коси, наче льон.

Благав малюк: «Матусю, мила!
Ти забери мене у рай!».
Вона, лиш пальцем погрозила,
Злетівши геть за небокрай.

Скінчилась оберега ночі,
І день страшний вступив в права.
Відкрив хлопчина карі очі,
А сил підвестися нема...

Торкалась смерть його рукою,
Він чув, як стигла в жилах кров.
Зненацька, тихою ходою,
Солдат до хлопця підійшов.

«Вставай. Ти вільний. Чуєш, сину?
Фашист розбитий в пух і прах!».
«Ти хто?»-, спитав його хлопчина.
Солдат всміхнувся,- «Я — казах.

Зі мною Боз, з Таджикистану,
Гліб — білорус, Вано — грузин,
Сергій та Ігор — росіяни,
Та з України Северин.

Вставай!». А встати сил немає...
Малий підвівся та упав.
«Тримайся, хлопче! Так буває.».
Солдат його на руки взяв.

У цей святий, щасливий ранок
Сміялось сонце за вікном.
Ум’яв хлопчина на сніданок
Солодкий пряник з молоком.

Рiдна краiна

Я мрiю доторкнутися до тебе
Мiй сон, промiння чистоi зорi
Дарую я тобi свое натхнення
Як зiрку,що горить в пiтьми
Моя любов до рiдноi краiни
Як пiсня колисковоi дитинi,
Яку спiвае мати у ночi,
Мiй край, души в тебе не чаю
Ти свiтла зiронька моя
Тебе всiм серцем привiчаю
Ти ненька рiдна ты земле моя!

© Copyright: Кударенко Елена, 2012

Дві половинки

Життя наповнено людьми,
Душа споріднену шукає,
Щастям переповняє мить
Коли рідненьку зустрічає.

Бо доля в них на двох одна,
Одне життя , одні надії,
Мелодії одна струна,
Одні в них сокровенні мрії.

Зустрілися ті дві душі,
Від цілої дві половинки,
Хай пощастить їм у житті,
Кохання буде без хмаринки.

Калина

Символ миру та материнства,
Уособлення сонця й життя,
Древо роду з самого дитинства,
Викликає палки почуття.
Україна моя калинова,
Оберегом калина стає,
Що росте біля рідного дому,
Де коріння родинне моє.

З Новим роком

З Новим роком вас вітаю
Миру , щастя всім бажаю.
Хай лунає сміх дитячий,
Та в житті панує вдача .

Колискова

Ой на небі зіронька співала
Діточок маленьких колихала
Та крилами ніжно обіймала
Їх в зимові ночі зігрівала

Ой на небі зіронька тремтіла
Казку на ніч діткам шепотіла:
Засинай малечо засинай
Та яскраву казку пом’ятай

Там на дворі місяць молодий
Спокій подарує нам усім
Свічечка тремтить біля вікна
Янголяткам спати вже пора

Колискова в хаті пролуна
Ненька до серденька пригорта
Засинай малеча засинай
Та казакові мрії пом’ятай

Не сумуй

Не сумуй закінчиться війна,
Відбудуємо ми ріднії міста,
Підіймем калину на дорозі,
Залишать нас біди та загрози.

Не сумуй, повернеться весна,
Та весна, що підіймає крила.
Буде ще щасливая родина,
І багаті зоряні міста!

Не сумуй, повернеться живим!
Ти з молитвою чекай його додому.
Та свічки запалюй уночі
Захищай родину від недолі.

Не сумуй ще будуть світлі сни
І лелеки в полі залітають
В полонині сонечко заграє
Кануть в літа прояви війни!

Я навчилась

Я вже навчилась
Як становитися більшою
За свої страхи…
Навчилася дорослішати,
Та не боятися темряви

Я заплющую очі
Та бачу інші світи
Я запалюю свічки
Та будую мости…
Я вчусь без компасу

Знаходити тих, хто
Залишив свої мрії,
Хто сам на сам
Будує свої світи.. .
Не залишай себе,мене, світ…

Ти десь далеко,але я
Відчуваю єдність…
Я відчуваю твої думки …
Я чекаю зустрічі,
Я поруч….

Печаль

Коли прийде моя печаль
Розіллється на серці тугою
Ночі темні підіймуть на жаль
Всі мої потаємні спогади

Я візьмусь написати вірша
Не боронь мене,дуже прошу
Моя ніжна болюча душа
Потребує скинути ношу!

Коли прийдуть холодні дощі
Мої пісні зазнають тривоги
Ми до Господа тягнемо свічки
Забувая його дороги!

Хай насниться мені рояль
Залікує своєю грою
Розіллється на серці печаль
Я її відпущу до Бога….

© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Навіть коли болить

Навіть коли болить
Навіть коли я плачу
Серце моє кричить
Як ти для мене значим

Навіть коли болить
Серце моє радіє
Що ти один єдиний
Тримаєш мої крила

Навіть на самоті
Ти все одно зі мною
Відстані всупереч
Я назавжди з тобою

Як же мені болить
Як я тебе чекаю
Янгола свого тобі
Я уночі посилаю

Не обізветься він

Не обізветься він… не зможе
Де він, нема печалі й сліз
Він сумно дивиться на очі
Своїй розгубленої сім'ї

Не обізветься він… не зможе
Лише на пам;яті твоїй
Залишиться останній подих
Коли він був іще живий

І тільки тінь його приходить
Крилами ніжить почуття
Твої думки почути може
Але ж летить у небуття ….

Він, не повернеться додому
Не пригорне своє дитя
І мати плаче у ікони
Ладанку ніжно зігріва

Молитва

Зневіра - хвороба
А ліки до неї -молитва
Печалі не стерти
Життя то є битва твоя

Тримайся мій рідний
Твоя нездоланна молитва
Твій хрест підіймає
Та міцними робить крила!

Сьогодення

Сон не йде, тривога уночі,
Молиться наразі вся країна.
Серце не на місці за синів,
Знов за вікнами шахеди. 

Сніг пішов, кружляє і сріблить
Частка серця десь в окопі.
Матинка моя не спить, 
Та лампадка мріє, перемогою.

Вибух, гіркота у роті.
Телефон вібрує і тремтить...
Як ви? Чули, десь далеко? 
Прошу вас, дитинку бережіть

Думки

Не торкайся до мого зап'ястя,
На снігу не залишай слідів!
Загубилось на морозі щастя,
Загубилось десь проміж рядків…

І вночі, вже не співа зозуля,
Десь далеко мерехтить сльоза…
Я без тебе, як без моря мушля.
Серденько без тебе замерза…

У минулому, я втратила простори.
Де душа не наче у раю…
Спогади мої, мої тривоги,
Залишаю в небі на краю…

Залишаю пісні що співала,
Мріє все одно моя душа…
Що повернеться, кого шукала
Віра у дорогу вируша…

© Copyright: Кударенко Елена, 2023

Ми з тобою зустрiлись раптово

Ми з тобою зустрілись раптово,
І кохання навіки знайшли,
Перший погляд і перше слово,
Ті чарівні очі твої.
Як побачила, зрозуміла,
Подарований долею мені,
Що моя половинка, милий,
Ти приходив до мене у сні.
Моє серденько трепетно б'ється,
В грудях солодко так щемить,
І ти знаєш, мені здається,
Не забути ніколи цю мить.

Бачу в дзеркалi ту дiвчинку маленьку

Де та дівчинка, україночка маленька,
На світлинах що всміхається стареньких,
Про щасливу долю були її мрії,
Та шкода, не всі здійснилися надії…
Роки мчались, вже бабуся я сивенька,
Бачу в дзеркалі ту дівчинку маленьку,
Що вінок з яскравих квітів одягає,
Посміхається, щось мріє та бажає…

Ще мрію, по ковтку життя смакую.

Ох, юність, як ти швидко проминаєш,
Максималізм тобі притаманний витрачаєш.
Тоді здавалось в 60 , глибока старість,
І змінюється сенс життя, мрій не зосталось,
Що так поважно на життя спостерігаєш,
Скрізь власний досвід все довкола пропускаєш.
І ось мені вже 60, я й досі вчуся,
Щось пізнаю, дивуюсь та сміюся,
Серце моє тепла повно, любові,
В душі вогонь, к пригодам я напоготові.
Так, час тепер є вільний для чогось нового,
Того, що доля для мене готує знову,
Хай 60, я гордо по життю крокую,
Ще мрію, по ковтку життя смакую.

Дивлюсь я на небо та думку гадаю

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Далеко за хмари, подальше од світу,
Шукать собі долі, на горе привіту
І ласки у зірок, у сонця просить,
У світлі їх яснім все горе втопить.
Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий,
Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;
Чужий я у долі, чужий у людей:
Хіба ж хто кохає нерідних дітей?
Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона.
І на світі гірко, як стане ще гірше, —
Я очі на небо, мені веселіше!
Я в думках забуду, що я сирота,
І думка далеко, високо літа.
Коли б мені крилля, орлячі ті крилля,
Я б землю покинув і на новосілля
Орлом бистрокрилим у небо польнув
І в хмарах навіки от світу втонув!

У РІДНОМУ КРАЇ

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни, течуть.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї.
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
І я припадаю до неї устами,
І серцем вбираю, мов спраглий води.
Без рідної мови, без пісні,
Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

Хай у казкову новорічну мить
Обов’язково збудуться бажання,
Хай у домівку щастя поспішить,
Мороз на склі малює привітання.
Нехай в цю ніч збуваються дива,
Хай радість сипле чистим снігопадом,
Нехай добра чаруюча краса
Іскриться новорічним зорепадом.
Нехай воскресне віра у дива,
Навіть у тих, хто зовсім в них не вірить,
Із Новім Роком! – радісно луна,
Нового щастя сходить щедра зірка.

Кохай! Бо час тебе не жде. Він забирає твої дні і ночі. Кохай допоки тіло спрагле й молоде. Бо в старості кохають тільки очі.

Життя пройде, немов вода,
і відцвіте, немов вишнева гілка...
в житті одна помилка - не біда,
біда, коли усе життя - помилка.

( Жизнь истечет, иссохнет, как вода
И отцветёт, растает, как улыбка
Одна ошибка в жизни — не беда,
беда, когда вся жизнь — ошибка )

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не приспи, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, а там... Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.

Я сумую за тобою, тато

Я сумую за тобою, тато,
Хоч і років вже пройшло багато,
Як пішов від нас у небуття,
Пам'ятаю, у моєму серці ти на все життя !

Мальви

Бабусина хата, там мальви цвітуть,
У віконце до нас заглядають,
Так затишно було в дитинстві тут,
Світлини про це нагадають.
Як посміхалися мальви мені,
Омиті сріблястою росою,
Любила вставати я в досвіт в ті дні ,
Та бігти до річки босою.
А мальви тягнулись до сонця та ввись,
До неба, де плили хмаринки,
Сором'язливі ,тендітні, барвисті -
Дитинства мого частинки.

З ювілеєм

Ювілейна сьогодні дата,
Подарунків, сюрпризів багато,
Рідні , друзі тебе вітають
Та від щирого серця бажають
В мирі, злагоді довго жити,
Щасливою бути, не хворіти,
Посмішкою день кожен зустрічати,
Та усі свої мрії здійсняти.
Бути коханою та кохати,
Від дітей, онука радість мати.
Шістдесят - ювілей красивий,
Мудрість, досвід є, маєш сили
Жити, мріяти , мандрувати
І ще багато ювілеїв зустрічати.

Троянди на снігу

Цвітуть троянди на снігу,
Цвітуть яскраво
Лелеки відлетіли вдаль
І сну немає…

І свічечка  горить,
Лампадка мріє-
Війна закінчиться, повір,
Та мати сива…

Вбрання яскраве на снігу,
Зів’яле листя,
Але молитви знов летять
І віра міцна!

Знов у віконце вітер б‘є
Немає світла
Але надія не вмира
Війна скінчиться!

Мои діти

Найдороще, що я маю в світі -
Це мої уже дорослі діти.
Кожну мить життя, кожну хвилину,
Піклуюся за обидва своїх сина.
Я люблю їх просто до нестями,
От така в них неспокійна мама.
І готова я своє життя віддати,
Щоби щастя було в них у хаті.
Щоб були здорові та кохані,
Більше нічого не треба мамі.
Одружилися мої синочки,
Не невісток привели, а дочок,
Хай щасливі будуть в них родини,
В мене тепер дві доньки, два сина.

Кохання на подальше все життя

Кожен душу на замки замикає,
Хай чужі туди не заходять,
Я ключи від твоїх замків маю,
А до моїх твої ключи підходять.

З тобою поруч мені зручно та тепло,
В безпеці завжди відчуваю себе я,
Безцінний подарунок небо нам дало-
Кохання на подальше все життя.

Ти моя одвічна!

Мамо, ти життя подарувала,
Ти під серцем ростила дитя,
Та в бессоні ночі ти співала...  
Колискові - в них моя душа!

Як же пахнуть твої руки, мамо!
Я в обіймах тану, як дитя.
Ти моя одвічна сила,мамо!
Обіймають мене два крила.

Ти мене завжди рятуешь, мамо,
І з тобою поруч мої сни
Я сумую, я далеко, рідна,
Але ти плекаєш мої дні.

Наче сонечко яскраве зійдеш,
Посміхнешся та ростане сніг.
Ти мене турботою зігрієш,
Я без тебе, мамо, темна ніч.

Дякую тобі що ти мій янгол
Що твої молитви бережуть
Я без тебе наче крил не маю
Моя рідна та одвічна суть