На украинском языке - Статусы (Страница 6)

Зустріч з тобою!

Ти найкращий кого я зустріла,
Навіть не знаю як це пояснити,
Я ж ніколи й кохати не вміла,
А зустрівшись, ти дав зрозуміти,
Я з тобою нарешті дізналась,
Значення слова "ЛЮБИТИ"!

Розмова

Мій Боже славний! Я до Тебе
Несу молитви і прохання,
Дивлюся мовчки я у небо,
И шлю Тобі своє вітання.

І я з Тобою розмовляю,
До Тебе в мене є довіра,
Своє життя я вже не лаю,
Тепер в мені зростає віра!

Господь наш! Ти Своєю кров’ю
Сплатив, щоб всі прокляття зняти,
І Ти прийшов до нас з любов’ю,
Щоб як дітей Своїх прийняти!

Ти Духом пестиш і голубиш,
І заспокоюеш: не кисни!
І знаю я: Ти мене любиш,
І всіх нас, хоч такі ми різні!

Мій Боже славний! Знов до Тебе
Іду з молитвою, з проханням,
І хоч шепочу чути ледве,
Я вірю: Ти здійсниш бажання!

ДІВЧИНА ІЗ ДОНЕЦЬКА

Боронь її Боже - дівчинку із Донецька.
Най зорі над нею сіяють - потужні ТЕЦи,
Най батько Сварог обіймає своїми вітрами,
Бо віра її міцна, наче в Далай-Лами...

Бо віра її непохитна - мов танк, сталева,
Мов кошеня, що виросте й стане левом.
Бо втратила все, що тільки втратити можна,
Бо пізно назад, бо вийнято меч із ножен...

Бо треба іти, якщо, звiсно, хочеш жити,
Бо всі негаразди - такий собі янголів шифр.
Ніщо не даремно, якщо докопатись до суті.
Життя часом сіль - так важко в нім бути цукром...

Але якщо чесно, вже заїб*лась втрачати,
Долі удари сильніші ударів Чака
Норріса. Тут зламається кожен...
Можна їй трошки щастя, Господи, можна?

Бо час утікає, зникає піском крізь пальці,
І серце вмирає, тьмяніє із часом кристал. Цей
Вимір жорстокий із ніжними та слабкими,
Келих із болем випустив з лап... Кинув...

На голови Сатана тим, хто живе по правді,
Хто не живе так – у слуги собі побрав тих,
Хто підставляє щоку – таких б'ють жорсткіше,
Годі тут сподіватися на щось інше...

Годі тут сподіватись на щось ліпше,
Допоки за нею їде небесний ліфт ще...

Вона стане сильнішою... Хіба у неї є вибір?
Пофіг, що бл*дських думок витанцьовує вихор...

Пофіг, що градами сльози вмивають землю,
Що злі язики автоматними чергами стелять...

Боронь її Боже, фею із Чорного міста,
Де, мов піраміди під Сонцем стоять террикони,
Де мороку море, де справедливості мізер,
І вдалечінь тікають блакитні вагони...

Вона за вагонами в небо, у край дитинства,
Яке продала за "Саммерсбі" й синій "Вінстон"...
У місто байдужих, туди, де каштани, де Шева...
Те, що нещасна, зовсiм не значить дешева...

Серед усмішок, що хочуть лиш крові та плоті,
Згадує тих, хто пішов, а також тепло тих,
Якi були поруч, коли затягало небо
Димами та пилом, коли розривались комети...

Коли гриміли громи, Перунові раті,
Ішли, щоби жити, ішли, щоби помирати...

Хтось стрiв там початок, а хтось знаходив кінець там...
Боронь її Боже, дівчинку із Донецька...

© Паша Броский

Ілюстрація: Поліна Грозова

Ламай мене,розбий
І просто розтопчи.
Своїм коханням до другої,
Любов в душі згаси.
Нехай згорить до попелу
Кохання у душі
Ми більше не побачимо
Ці пристрасті палкі,
І той вогонь на згарищі
Згасає навесні...
А очі я заплющила,
Не бачити б цього
Як ти, немов розгублений,
Душа твоя тремтить,
І погляд твій загублений
Сльоза десь там бринить...

Очима ти сказав мені:люблю
Душа складала свій тяжкий екзамен
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
Несказане лишилось несказаним.

Життя ішло,минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером,
Несказане лишилось несказаним.

Світали ночі,вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами,
Слова,як сонце сходили в мені,
Несказане лишилось несказаним..

Майбутнє

Минають дні і тихо плине час,
І за вікном не має тих людей,
З якими ти вітався кожен день.
У цьому світі більшість ,вірить в гроші.
Цей "чортів бог",бере за це життя.
І ті ,хто поклонився темноті
Навіки душу замочили в крові .
Тому що ,світ жорстокий та німий.
І кожен день ти спиш один.
І кожен день як дикий звір ,блукаєш в самоті своїй.
Минають дні,минають ночі ,а я стою біля вікна і як же сумно й одиноко коли країни в нас нема.
Надія є у мріях моїх там люди:світлі ,щирі та дбайливі.
Там люди вільно розмовляють там депутати помагають .
І є гарант він для людей, який для нас, а не для своїх дітей.
І буде так ,як мрію я.
Не через рік і навіть два,але це буде обіцяю.
Це мій народ, моя держава.

Різдво

До діви Марії Посланець з’явився,
До неї сказав "Ти, Маріє, не бійся!
Господь Тебе вибрав серед всіх жінок,
І буде у Тебе від Нього росток!

Від Божого Духу у череві Твому
Зерно зародиться невдовзі по тому
І Той, що народиться, буде синок,
Им’я в Нього буде "з нами Сам Бог"!

Вона відповіла Посланнику тому:
"Нехай Мені буде по слову Твоєму,
У Бога в силі кожнеє слово,
Я - вірна раба для Господа Мого".

Що далі було, усім добре відоме,
Вона народила Спасителя - Бога,
За кожного з нас Він сплатив усі борги,
Звільнив нас від рабства гріха та нудьги.

Бо тіло Його на хресті розіп’яли,
На це Він пішов, щоб усі про те знали,
Що в мирі правителю ляпаса дав,
У нас із тобою кайдани Він зняв.

Звільнив від гріха і усякого бруду,
Дияволу більше служити не будем!
Чрез Його спокуту ми - Божії діти,
Йому лише слава й хвала у всім світі!

Надія на краще

Скажи мені хто я,
І чому душа пуста.
І доля не всміхається в житі,
Іду не знаючи , що буде в майбуті.

І сьогодення, знову ставить на коліна,
Прискіпливо руйнує наші мрії.
Як птах без крил, не бачивши свободу,
Хотів летіти тільки вгору.

І не кажи, що між нами є війна,
Не слово ранить, а нездійснені діла.
Кричу, почуй мене життя,
Чому з мільярдів тільки я

І не знайоме почуття,
Вона не знала, то був я.
В думці і в словах, я бачу з неба знак,
І тільки він покаже шлях.

І сонце вийде з горизонту,
Розтане лід в наших морях.
Розквітне,щось всередині знайоме,
І буде так завжди у нас

Ти - моя тишина

З тобою я стою,
Я залишив серце і любов свою.
До тебе я вернусь,
Хоть незнаю де, але тебе найду.

Прийди до мене в снах,
Я відкрию світ, який в моїх очах.
Побудь зі мною тут,
І відкинь думки,які наздоженуть.

Я так хотів сказати,
Що тебе буду завжди чекати.
Поринь в нашу любов,
І скажи чи хочеш знов і знов.

Незнаю я чому,
Але я від тебе з розуму зійду.
Ти моя тишина,
Ти мій спокій і вип'ю я тебе до дна.

Забери мене, мовчи,
Якщо хочеш то нічого не кажи.
Ти поселилася в мені,
Ти в думках, в крові, в душі, завжди в мені.

Прийди до мене знов,
Розкажи мені про свою любов.
Забудь, що було до...
Та живи сьогодні й знай, ти є мій рай.

Тебе я славлю

Тебе я славлю усім серцем,
Перед богами оспіваю,
Вклонюся я до Твого храму,
Твоє ім’я я прославляю.

За Твоє милосердя, за правду Твою,
Знову Тобі я співаю,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена.

В той день, коли я став волати,
Вселив Ти у душу бадьорість,
Земнії царі прославляти
Почнуть Тебе за Твоє слово.

Господні шляхи, Господнюю славу
Знову вони оспівають,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена.

Високо Господь, Він бачить смиренних,
Здалля пізнає гордовитих,
Якщо піду серед напастей,
Спасе від люттю оповитих.

За мене зверши, мене оживи!
Ти справ рук Своїх не покинь,
Ти слово Своє возвеличив
Найвище за всі імена!

Той що на Бога сподівається

Той що на Бога сподівається,
Наче високая гора,
Зі свого місця не зсувається,
Стоїть повік, хоч все мина.

Навкруг Ієрусалиму гори,
Господь там, де Його народ,
З ним Бог віднині і на всі пори,
Бо це - Ним вибраний народ!

Господь не залишить жезла лихих
Зверху над жеребом правих,
Щоб правий рук своїх не простягав
До беззаконних марних справ.

Добрим та правим у їхніх серцях
Прошу, Господь, благотвори!
А тих, що ходять по кривих стежках,
Господь, від лиха відверни!

Ти був колись,
Тепер немає.
Ти ж дзвонив,
А в мене гордісь.
Мені говорять,
Я невірю.
Но щож буде,
На цьому точка.
Я тебе...

Кликав я до Господа

Кликав я до Господа в скорботі,
Він почув мене і відповів,
Душу Він звільнив від вуст брехливих,
Нелукавим мій язик зробив.

Що тобі додасть язик лукавий?
Взагалі, що це тобі дає?
Гострі стріли із вогнем пекучим,
Горе мені, що я там, де є!

У Мешеха я занадто довго,
Серед тих, що ненавидять мир,
Лише тільки рота розкрию,
Кажуть про війну, а я - за мир!

Господь царює

Господь царює: хай тремтять народи!
Сидить на Херувимах Він: хай труситься земля!
Високий і величний над народом,
Хай славиться велике і страшне Твоє ім’я!

Воно святе!

Могутній цар Він суд і правду любить,
Затвердив справедливість Він, суд в Якові звершив,
Хто кличе Господа, завжди з Ним будуть,
Підносьте Бога нашого і до підніжжя йдіть.

Воно святе!

Його святі до Нього закликали,
З стовпа із хмар Він говорив до них,
Статут їм дав,
Бог слухав їх, до них Він озивався,
За злії справи їх карав,
Багато вибачав.

Підносьте Бога нашого, вклоняйтеся Йому.

Ти завжди поруч

Коли до тебе зовсім трохи,
Твій подих чую він шепоче.
Пів кроку я пів кроку ти,
Навіки зблизилися ми.

Не чую гуркіту машин,
Не відчуваю негатив.
Переді мною тільки ти,
Я сповнений від теплоти.


Нам дали вічність,щоб кохати,
Нам непотрібно гальмувати.
Коли ми вдвох в душі весна,
І за вікном промінь тепла.

Прийди, побач і обійми,
Очами ніжно пригорни.
Мелодія серця не буде згасати,
І будем під пісню ми танцювати.

Розтане сніг, пройдуть морози,
Розквітнуть барви почуття.
Заради посмішки твоєї,
Живу на цьому світі я.

Псалом 96

Господь царює: хай земля радіє,
Хай звеселяться острови численні,
И хмари й морок навкруги усього,
А правда й суд - підніжжя то престолу.

Йде вогонь поперед Нього,
Спалює всіх ворогів,
Блискавки освітять всесвіт,
Бачить те земля й тремтить!

Гори, наче віск, від обличчя Бога,
Тануть від обличчя Господа землі,
Небо сповіщає істину про Нього,
Люди бачать славу Господа землі.

Нехай соромно тим стане,
Хто вклоняється божкам,
Хто прислугує не Богу,
А поганським ідолам.

Сіон те чує, рада дочка Юди,
Тому, що праведні Твої суди,
Бо Ти - найвищий, вознесений всюди,
Ти є хранитель душ Своїх святих.

Бога нашого хто любить,
Завжди ненавидить зле,
З рук нечесних позбавляє,
Правих світлом осяйне!
Радіймо, праведні, про Господа!
Славімо пам’ять святині Його!

Величимо

Величимо, славімо Господа у місті Його
Знаходиться місто Царя на горі, а зветься вона - Сіон,
Чудова місцевість і радість землі - гора Сіон
Там Господа знають, як захисника,у всіх домах міста Його.


Зійшлися царі, проминули всі, як йшли повз нього,
Побачили і засмутилися, і кинулись геть від нього.
Там наче жінок у пологах мукою страх душив,
Усі кораблі із Фарсису Господь східним вітром скрушив.


Як чули ми, так і побачили у місті Його,
Це місто є град Бога нашого, повік Господь ствердить його!
У храмі Твоєму ми думали, який Ти благий,
Отак, як ім'я Твоє, так і хвала до самих кінців землі.


Нехай звеселиться гора Сіон, радій весь народ,
Підіть, обійдіть навкруги Сіон і башти перелічіть
Серця наверніть до укріплень його,щоб знав і майбутній рід,
Цей Бог наш навіки і віки, до самої смерті Господь!

Почуй мене, Боже

Коли я покличу, почуй мене, Боже,
Бо Ти є єдиний Бог правди моєї!
Адже в тісноті Ти давав мені простір,
Увагу зверни до молитви моєї.

Скажи, доки у нарузі моя слава буде?
Доки будуть лжу шукати нечестиві люди?
Нехай взнають, що Господь нас відділив для Себе,
Він помилує мене, почує, як треба!

Ви у гніві не згрішайте і на ліжках ваших
Заспокойтеся, лягайте, в серцях розмишляйте,
На Господа надійтеся і правди шукайте,
Жертву правди принесіте та Бога хвалите!

А дехто нам каже: "Хто благо покаже?"
Господь, світ обличчя Свого нам яви!
Спокійно лягаю і сплю, бо Ти, Боже,
Єдиний життя у безпеці даси!

Що ж це робиться?

Що ж це робиться у світі?
Бридко, наче з їв лайна,
Знову грішним тілом світить
На країну сатана!

Весь екран заполонили
Голі сідниці й цицьки,
Наче зовсім подуріли
І дівчата й юнаки!

Співаки і танцюристки,
Бачили кордебалєт?
Та й пісні дурні за змістом,
Кохаймося, і привєт!

І не знають, що цнотливість
Прикрашає більш за все,
Скромність і душевна щирість,
Ось, що нам красу несе!

А вони цього не знають,
І ніхто їх не навча,
Кабаном навчають рохкать,
Або песом скавучать!

А Господь в Святім Писанні
Нас навчає вірно жить,
Один муж і одна жінка
Мають до кінця любить!

Згадка про военну днину

Молитеся до одного Бога
І кохаєте свою Вкраїну,
На порозі свята Перемоги
Згадуєте про воєнну днину.

Знову ділите людей на касти,
На героїв і на окупантів.
Ні! Тоді усі були солдати,
А в лісах ховались партизани.

Хто вбивав жінок та малих діток,
Для таких завжди одна є назва:
Це у всі часи були бандити
Як покаються, пробачить Бог, і баста!

До дня пам’яті про голодомор 1933 року.

До дня пам’яті про голодомор 1933 року.
(влада об.явила цей день днем скорботи).
Довідка: 1990 рік в Україні жило 52 млн. людей
2008 рік – 46 млн. людей.

Мій Боже праведний! Ось знову
На їх блюзнірство я дивуюсь,
Чи ви не бачите, панове,
Що й зараз мруть! Це вас хвилює?

П’ятнадцять років проминуло,
Як було нас багато більше,
Про п’ять мільйонів вже забули?
Не змінитесь? Ще буде гірше!

От зараз кажуть: був врожайним
Той рік, коли усе забрали
Аж сімдесят п’ять років тому,
А люди з голоду вмирали.

Так, у голодоморі тому
Багато родичів сконало,
Все з’їли: будяки й солому,
Котів, собак, дітей з’їдали!

Так, у голодоморі тому
Тоталітарна винна влада,
Чому ж дітки тікають з дому?
Хто сім’ї приведе до ладу?

Бо то ж було колись, а зараз,
Чому цю владу не хвилює,
Чи їла щось ота дитина,
Що десь на вулиці ночує?

Хіба Господь того навчає,
Щоб дні і ночі на підпитку
І батько й мати за звичаєм
Крутилися лиш біля шинку?

Про те не дбають можновладці,
Життя зробити ліпше людям
Щоб не шукали щастя в чарці,
Працюй, і жити краще буде!

Писання каже: хто працює,
У того буде хліб, до хліба,
Хто Слово Боже не лиш чує,
Його й виконувати треба!

А ті керманичі, що нині
Узялися народ водити,
Одній "великій" мрії вірні:
Свої кишені щоб набити!

Отож ми молимося, Боже,
Благослови, їх всім, чим схочеш
Хтось обрете спасіння, може,
Спасти народ свій той захоче?

Усім міністрам, щоб не крали
Великі пенсії й зарплати,
А Бог всім каже: тих що крадуть,
У пеклі вже чека розплата!

Захоче хтось, щоб усі люди
Все мали для життя, що треба,
Щоб не приходилось гукати
У розпачі до Бога в небо!

До Тебе молимося, Боже,
Лише в Тобі для нас розрада,
Куди не підеш в світі, схоже,
Чекає нас усюди: зрада!,

Один лише Ти, Святий Отче,
Нас не залишиш, не покинеш,
І сльози втреш, як плачуть очі,
І жебрака в обійми приймеш!

Навчиш, як жити в цьому світі,
Лише з надією на Тебе,
Тих, хто Тобі життя довірить,
Благослови, усім, чим треба.

Неначе на смітнику кури

Неначе на смітнику кури
Незграбно копирсаються та гребуться,
Привладнії наші фігури
Одні звинувачують інших в корупції.

Страхають провинами друзів,
З якими стояли разом на Майдані,
І держать країну в напрузі,
І думають люди: а що ж буде далі?

Забули про те, що вам треба,
Хоч деякий час триматись «героями»,
Прийдуть швидко вибори потім
Спитають за все, що ви разом скоїли,

А ми знов до Господа Бога
В молитвах своїх досягаємо неба,
Прийми покаяння й тривогу,
Дай нам таку владу, яку Тобі треба.

До дня незалежності

Нехай стане Батьківщина
Вільною державою,
Щоб її вінчали люди
Трудовою славою!

Боже, нехай її діти
Мов багато знають,
А своєї вже ніколи
Хай не забувають!

Для народу, що живе тут,
Хай буде, як мати,
Хай усі бажають люди
Добре працювати!

Хай усім живеться добре
І в селі, і в місті,
Хай вода й повітря наші
Завжди будуть чисті!

Не дай, Господи, забути,
Тих, хто в війнах гинув,
За людей і Батьківщину
Білий світ покинув!

Кров дітей країни, Боже,
Хай дарма не ллється,
Рідну землю захищати
Дай, якщо прийдеться!

Діти хай не забувають
Про батька та матір,
Ім я Господа Іісуса
Будем прославляти!

А ми молилися

Мій Боже милий! У молитві
Я знову неба досягаю,
Бо можновладці за портфелі
Один одного з крісел пхають!

І знов вишукують провини,
Щоб іншім чимось дошкуляти,
І вже забули, як співали,
«Так разом нас не подолати!»

А ми Тобі, Господь, молились,
Щоб Ти поставив президента,
Такого, щоб мав добру совість,
Для історичного моменту!

Щоб завжди був Твоїм слугою,
Любив народ свій, Тебе, Боже,
І щоб ніколи українці
Не стали на найманців схожі!

Молилися ми, щоб Ти Боже,
Був милосердним до народу,
Який те й робить, що голосить
Над долею всього народу,

А ми молились, щоб Ти, Боже,
До рук Своїх узяв всю владу,
Все, що почав, звершити зможеш:
Країні нашій дати ладу.

І зараз молимося, Боже,
Щоб почали себе судити,
Покаятися кожен зможе,
І йти до Тебе, наче діти!

Навіщо день, навіщо ніч,
Коли живеш не пліч-о-пліч,
Глибокий сон змінив кошмар,
Обличчя образ серед хмар.

Гримить гроза, тривожить море,
Факел душі прагне свободи,
Тремтить рука, пігулка біла,
Кривавий шрам де були крила.

Обійми болі, клітка суму,
Удар словами наче струмом,
Шалений крик в мовчанні тиску,
Жага життя стікає віском.

Роздерта шкіра, сліз немає,
Страждання кат кістки ламає,
Сочиться пам'ять-сіль на рани,
Щасливі фото як кайдани.

Майбутнє порох, серце сталь,
Забруднений невинності, кришталь,
Дрижить губа кохання жертви,
Врятує поцілунок смерті...

Господь, мій царю

Господь, мій царю, мій коханий,
Я кожен день Тебе чекаю,
Ти обіцяв прийти, я знаю,
З Тобою зустрічі жадаю!

Я до Твоїх пробитих ніг
Покласти хочу подарунки,
Знов народитись допоміг,
І я Твої цілую руки!

Про те, хто Ти є, розкажу,
Усім знайомим, незнайомим,
І ще комусь допоможу
Знайти шлях, що веде додому!

Чому від мене ти тікаєш?
Чому ховаєш погляди свої?
Невже ти не помічаєш,
Як серце б'ється, коли зі мною ти?

Ночами світло вже не горить
Та свічі запалити нічим,
Але бачив ти як зорі, очі ті мої
Горять, коли я згадаю про тебе.

А я все жду, жду тої миті,
Коли прийдеш до мене ти.
Сказати хочу, доки ще не пізно,
Що для мене світ - це ти..

Повернувся

Я бачу ту війну,
І в мене сльози ллються.
Історії оцій
Нехай не повернуться .

Коли єдиний син від матері іде.
Вона чека його,
а він країну береже.
Пройшли роки,
приїхав він , хоробрий
і змужнілий .
Таким , як мати бачила його
у снах своїх тужливих.

Зайшов до хати,
Неньку привітав
Обнявся з нею
І тихо так промовив:

"Я люблю тебе, моя мамо
Заради тебе я Вкраїну захищав"
А мати слізно промовля:
"Синочку мій , я в Господа молила,
Щоб повернувся ти із перемогою ,
Живий."

Бог над богами (Пс. 49)

Бог над богами, Господь прорікає
З сходу сонця, на захід, де кінець,
Землю Бог наш кличе,закликає,
Від Сіону, що краси взірець.

Бог іде, і не в мовчазній тиші,
Перед Ним палаючий вогонь,
Навкруг Нього - буря найсильніша,
Блискавки летять з Його долонь!

Згори кличе небеса і землю,
Буде Бог судити Свій народ,
Небо проголосить Його правду,
Бо суддя над усіма є Бог!

«Моїх святих до Мене збирайте,
Що при жертві склали заповіта,
Небеса, Мою правду звіщайте,
До людей Я буду говорити!

Слухай, мій народе, Ізраїлю!
Я до Тебе буду говорити,
Свідком проти тебе буду Я,
Я – Твій Бог,а ви є Мої діти!

Не про жертви буду докоряти,
Бо вони завжди передо Мною,
Вже не буду Я бичка приймати,
Ні козлів з усіх кошар твоїх.

Ті,що в лісі звірі, всіх Я маю,
І худобу, що на тисячах гір,
Я усіх птахів на горах знаю,
І зо Мною тварі польові.

Якби зголоднів Я, не казав би
Я тобі про це, Моя вселенна!
І усе,що в ній є, - то Моє,
Чи прохав би в тебе Я Своє?

Хіба м.ясо бичків споживаю?
Або крові козлів Я бажаю?
Богу в жертву хвалу заспівай,
Обітниці Всевишньому дай!

Як покличеш Мене в день скорботи,
Я врятую тебе, ти - прославиш Мене».

А до грішника Бог промовляє:

«Чом устави Мої сповідаєш,
Заповіта Мого в уста береш,
Зненавидів Мої настанови,
Поза себе слова кидаєш?

Бачиш злодія, з ним злигаєшся,
Перелюбників ти зустрічаєш,
Злі слова із вуст випускаєш,
І оману язик твій сплітає.

Ти сидиш і говориш на брата,
Наклеп кажеш на матері сина,
Ти робив, Я ж мовчав,
А ти думав, що такий самий Я, як і ти.

І Я буду тебе картати,
І перед очі покладу гріхи,
Хто Бога забуває, Я б схопив,
Хто тоді буде рятувати?

Хто у жертву подяку приносить,
Той, як Бога, шанує Мене,
Хто на шлях благословіння просить,
Тим явлю Я спасіння Моє!

Непохитно я надіявся на Бога (Пс. 39)

Непохитно я надіявся на Бога,
Прихилився Він, почув зойк мій,
Із багна Він витяг, зі страшного рову,
І на камені мене поставив Він.

Із болота Господь витяг мої ноги,
І зміцнив Господь стопи мої,
Пісню вклав до вуст моїх нову, чудову,
Щоб я славив Бога у всі дні.

Хто побачить і почує, - їх багато,
Прийде острах на усіх людей,
І на Господа почнуть надію мати,
Бога славити, а не людей.

І блажений чоловік той, що на Бога
Покладає надії свої,
До гордих не піде він по допомогу,
І не схилиться він до брехні.

Як багато Ти зробив, Господь, мій Боже,
Я хотів розповісти давно,
Про чуда й думки Твої про нас,
- Перевищують вони число!

Ти не побажав ні пожертв, ні приношень,
Ти всепалення не захотів,
Ти пожертви за гріх не жадав, мій Боже,
Ти тоді мої вуха відкрив.

Ось іду, написано в книзі про мене,
У моєму серці Твій закон,
У великім зібранні я правду звіщав
І вустам не було заборон.

Виконати я бажаю Твою волю,
Твою правду в серці не ховав,
Про спасіння Твоє і про вірність Твою,
І про милість Твою сповіщав.

Не затримуй від мене щедрість Свою,
Хай істина Твоя і милість
Охороняють мене у всі мої дні –
Вороги у ганьбі щоб лишились.

Нещастя без ліку мене оточили,
Беззаконня мене досягли,
Їх більш, ніж волосся на моїй голові,
І бачити їх нема сили.

Зволь спасти мене, Господи, допоможи!
Поспіши Ти на поміч мені,
Посором ворогів, що шукають душі,
Хто бажає лихого мені!

Посоромлені хай назад подадуться,
Ті, що «добре» і «добре» кажуть,
Посміховиськом стануть, де навернуться,
Хто бажає лиха, як вражі !

Хай радіють і звеселяться Тобою,
Усі ті, що спасіння шукають,
Ті, що завжди говорять «Великий Господь»,
І на Тебе надію мають.

А я - бідний, убогий, але Сам Господь
Помічник і мій Визволитель,
У важкий час піклується мною Господь,
Не затримуйся, мій Спасителю!